1-ВЕ КУРС
ТЕОРІЯ МУЗИКИ
ТЕМА: ОБЕРНЕННЯ МАЖОРНИХ ТА МІНОРНИХ ТРИЗВУКІВ
1. Поняття «Обернення тризвуків».
2. Правило обернення тризвуків.
3. Інтервальний склад обернення тризвуків.
4. Побудова мажорних та мінорних тризвуків та їх обернень.
Акорд – це співзвуччя трьох і більше звуків, які розташовані по терціям, крайні звуки якого утворюють інтервал септиму.
Тризвук – це співзвуччя трьох звуків, які розташовані по терціям, крайні звуки якого утворюють інтервал квінту.
На основі обернення інтервалів виникають обернення тризвуків. Отримання нового акорду шляхом переміщення тонів тризвуку, в якому нижнім звуком стане його терція або квінта називається оберненням тризвуку.
Кожен тризвук має два обернення.
Якщо нижній звук тризвуку, тобто його основний тон, перемістити на октаву вгору, а решта звуків залишиться на місці, отримаємо перше обернення тризвуку – секстакорд. Він складається з терції та кварти. Нижнім звуком секстаккорду завжди буде терцієвий тон тризвуку. Визначальним інтервалом є секста між нижнім звуком та переміщеним основним тоном, тому секстаккорд отримав свою назву. Позначення секстаккорду: позначаємо цифрою 6. Воно походить від інтервалів, що утворилися між нижнім та верхніми звуками.
Друге обернення тризвуку – квартсекстакорд, утворюється при переміщенні квінти тризвуку на октаву вниз, а прима і терція залишаються на місці. Він складається з кварти та терції. Нижнім звуком завжди буде квінтовий тон тризвуку. Визначальним інтервалом квартсекстакорду буде кварта між нижнім звуком і основним тоном тризвуку. Позначення квартсекстакорду також відображає інтервальне співвідношення між нижнім та верхніми звуками: 64
Інтервальна будова обернень мажорного тризвуку
| ||
Основний тризвук
|
Мажорний тризвук
| |
Перше обернення
|
Мажорний секстакорд
| |
Друге обернення
|
Мажорний квартсекстакорд
| |
Інтервальна будова обернень мінорного тризвуку
| ||
Основний тризвук
|
Мінорний тризвук
| |
Перше обернення
|
Мінорний секстакорд
| |
Друге обернення
|
Мінорний квартсекстакорд
| |
Запитання по темі
1. Дайте визначення поняття «Обернення тризвуків»
2. Назвіть які обернення має тризвук їх будова.
3. Розкажіть про мажорний та мінорний тризвук і їх обернення.
Практичні завдання
1. Побудувати мажорні та мінорні тризвуки і виконати їх обернення від звуків: мі, фа#, соль#,сі, ля, соль, ре, до.
2. Побудувати мажорні та мінорні секстакорди і кварт секстакорди від звуків: до#, фа, соль#, ре#, ля#, сі#.
Завдання для студентів 1-ВЕ
курса з дисципліни «Теорія музики»
Тема: Тритони натурального мажору та мінору
Тритони гармонічного мажору та мінору
Тритон-це інтервал, який охоплює три тони. Є два види тритонів-збільшена
кварта(зб4) та зменшена квінта (зм5). Тритони належать до дисонансів та
потребують розв’язання. Зб4 розв’язується у бік розширення в інтервали ( м.6 чи в.6); зм5 розв’язується у бік звуження (у м.3 або в.3).
В ладу є дві пари взаємообернених
тритонів. Одна пара виникає у натуральному ладу, а друг – гармонічному.
Збільшена кварта ( зб.4) будується на IVст.
натурального мажору та гармонічного мінору та на VI
ст. натурального мінору та гармонічного мажору.
Зменшена квінта ( зм5) будується на VII
ст. натурального мажору та гармонічного мінору та на II
ст. натурального мінору та гармонічного мажору.
Приклад: тональність h-moll
Таблиця тритонів
Інтервал
|
dur
|
moll
|
||
нат.
|
гар.
|
нат.
|
гар.
|
|
зб. 4
|
IV
|
VI-
|
VI
|
IV
|
Зм.5
|
VII
|
II
|
II
|
VII+
|
Приклад : h-moll
Практичні завдання
1.Побудувати та розв’язати зб.4 та зм.5 в
таких тональностях: G-dur, F- dur, Es- dur, As- dur, H- dur, Des- dur, E- dur, A- dur, Fis- dur, B- dur.
2. Побудувати та розв’язати зб.4 та зм.5 в
таких тональностях: d-moll, a- moll, e- moll, f- moll, g- moll, as- moll, es- moll, fis- moll, cis- moll, c- moll, gis- moll, dis- moll.
Виконані завдання розміщуйте на додатку VIBER в групу до 31.03.
Завдання для студентів 1-ВЕ курсу з
дисципліни «Теорія музики»
Тема:
Характерні інтервали (зб.2,зм.7)(зб.5,зм4) мажору та мінору. Розв’язання
Характерними
називаються інтервали, які характерні тільки для гармонічних мажорних та
мінорних ладів. До їх складу входять
понижений VI ступінь
у мажорі та підвищений VII ступінь
у мінорі.
До характерних належать дві пари взаємообернених
інтервалів:
Зб.2-зм.7 та зб.5-зм.4.
Збільшена
секунда (зб.2) будується на VI ст. гармонічного мажору та
мінору і розв’язується у ч.4- на V ст.
Зменшена септима (зм.7) будується на VII ст. гармонічного мажору та мінору і розв’язується
у ч.5- на I ст.
Збільшена квінта (зб.5) в мажорі будується на VI ст. гармонічному ст. і розв’язується у в.6 на V ст. В
мінорі зб.5 будується
на III ст. і розв’язується
у в.6 на III ст.
Зменшена кварта (зм.4) в мажорі будується на III ст. і
розв’язується у м.3 на III ст. В мінорі
зм.4 будується
на VII підвищеному ст. і розв’язується у м.3 на I ст.
Таблиця характерних
інтервалів
Інтервал
|
dur г
|
moll г
|
||
будується
|
розв’язується
|
будується
|
розв’язується
|
|
Зб.2
|
VI-
|
Ч.4 на
V ст.
|
VI
|
Ч.4 на
V ст.
|
Зм.7
|
VII
|
Ч.5 на I
ст.
|
VII+
|
Ч.5 на
I ст.
|
Зб.5
|
VI-
|
В.6 на V
ст.
|
III
|
В.6 на III ст.
|
Зм.4
|
III
|
М.3 на III
ст.
|
VII+
|
М.3 на
I ст.
|
Розв'язання збільшених та зменшених
інтервалі від
звуку в можливі тональності
Збільшені та зменшені інтервали
потребують розв’язання. При побудові таких інтервалів від звуку необхідно:
1) вірно побудувати інтервал,
користуючись знаннями про його ступеневу та тонову величину;
2) пригадати, на якому ступені він
зустрічається в ладу;
3) уявивши основу інтервалу цим
ступенем, вирахувати тоніку;
4) визначити та підписати
тональності;
5) розв’язати інтервал у стійкі ступені за правилами (зменшені у бік звуження, збільшені — у бік розширення).
Щоб знайти тоніку від заданого ступеня треба знати
інтервальну відстань від даного ступеня
до першого.
Від II ст. — в. 2 вниз;
Від III ст. в мажорі — в. 3 вниз, в
мінорі — м. 3 вниз;
Від IV ст. — ч. 4 вниз;
Від V ст. — ч. 5 вниз;
Від VI ст. мінору та гармонічного
мажору — в. 3 вгору; у натуральному
мажорі — м. 3 вгору;
Від VII ст. мажору та
гармонічного мінору — м. 2 вгору; у натуральному
мінорі — в. 2 вгору.
Практичні завдання
1.Побудувати та розв’язати характерні інтервали в тональностях: G-dur, F- dur, Es- dur, As- dur, H- dur, Des- dur, E- dur, A- dur, Fis- dur, B- dur.
2. Побудувати та розв’язати характерні інтервали в тональностях: d-moll, a- moll, e- moll, f- moll, g- moll, as- moll, es- moll, fis- moll, cis- moll, c- moll, gis- moll, dis- moll.
Виконані завдання розміщуйте
на додатку VIBER в групу до 9.04.
Завдання для студентів 1-ВЕ курсу з
дисципліни
«Теорія музики» до 16.04.
Тема: Тризвуки
на ступенях натурального, гармонічного
мажору та мінору.
1. Прочитати тему, законспектувати її у робочий
зошит.
На всіх ступенях ладу можна побудувати тризвуки.
Тризвуки на ступенях натурального мажору:
В53
будується на I, IV,V ( на головних ступенях); М53 будується на II, III,VIст.
Зм53 будується на VIIст.
У гармонічному мажорі в зв’язку з пониженим VIст. тризвуки, до яких він входить,змінюють
свою структуру.
S53 стає
мінорним (М53);
II53 стає
зменшеним (Зм53);
VI53
стає збільшеним (Зб53);
Тризвуки на ступенях натурального мінору:
М53
будується на I, IV, V ст. ( тобто, на головних ступенях):
В53
будується на III, VI,VII ст.;
Зм53 будується на II ст.;
У гармонічному мінорі в зв’язку з
підвищенням VII ст. тризвуки, до яких він входить,змінюють свою
структуру.
В53 стає
мажорним (В53);
Зм53 стає зменшеним (Зм53);
III53
стає збільшеним (Зб53);
Тризвуки на ступенях ладу.
І
|
ІІ
|
ІІІ
|
ІV
|
V
|
VI
|
VII
|
||
МАЖОР
НАТУРАЛЬНИЙ
|
В5/3
|
М5/3
|
М5/3
|
В5/3
|
В5/3
|
М5/3
|
Зм5/3
|
|
МАЖОР
ГАРМОНІЧНИЙ
|
В5/3
|
Зм5/3
|
М5/3
|
М5/3
|
В5/3
|
Зб5/3
|
В5/3
|
|
МІНОР
НАТУРАЛЬНИЙ
|
М5/3
|
Зм5/3
|
В5/3
|
М5/3
|
М5/3
|
В5/3
|
В5/3
|
|
МІНОР
ГАРМОНІЧНИЙ
|
М5/3
|
Зм5/3
|
Зб5/3
|
М5/3
|
В5/3
|
В5/3
|
Зм5/3
|
|
Завдання для студентів 1-ВЕ
курсу з дисципліни
«Теорія музики»
Тема: Головні тризвуки
мажору, мінору їх обернення.
Мажорні тризвуки
підкреслюючи забарвлення ладу, будуються на головних ступенях на I, IV, V ст.( звідси їх назви- головні тризвуки). До складу головних
тризвуків входять усі ступені ладу. Мінорні тризвуки будуються на на II, III,VI ступенях , зменшений – на VII. Ці тризвуки називаються побічними.
Вони
позначаються відповідно до того ступеня, на
якому побудовані. Так II53 будується на II ступені; III53 будується на III ступені; VI53 будується на VI ступені; VII53 будується на VII ступені.
Залежно від того, на якому ступені побудовані
головні тризвуки, вони дістали свої назви: на I ступені
будується тонічний тризвук, на IV- субдомінантовий, на V-домінантовий.
Тонічний
тризвук Т53 складається з трьох стійких звуків тому
тризвук є стійким. Субдомінантовий S53- з двох нестійких (IV, VI) та одного стійкого (I ); домінантовий D53- з стійкого V ступеня та нестійких VII і II. Звідси і загальний
нестійкий характер S53 та D53.
За
своїм відношенням до тоніки ( як опори, центру ладу) субдомінанта та домінанта
відрізняється одна від одної. До складу D53 входять два ввідних тони, які гостро
тяжіють до тоніки. А до складу S53 входять найстійкіший ступінь ладу, що дещо пом’якшує загальне нестійке звучання акорду. В зв’язку з цим виробилася і
їхня роль в процесі музичного руху.
Приклад:
С- dur
Тонічний
тризвук має два обернення:
\ Тонічний секстакорд (Т6) або (Т63)
будується на III ступені;
2 Тонічний квартсекстакорд (Т64) будується
на V
ступені;
Субдомінантовий
тризвук має два обернення:
1 Субдомінантовий секстакорд (S6)
будується наVI ступені;
Субдомінантовий квартсекстакорд будується на I ступені;
Домінантовий
тризвук має два обернення:
Домінантовий секстакорд
( D6) будується наVII ступені;
Домінантовий квартсекстакорд
( D64) будується на II ступені;
Приклад: a- moll С- dur
Кадансовим
називається кварт секстакорд (К64), який
будується на V ступені і застосовується у каденційних зворотах. За звуковим
складом К64 співпадає з Т64
. Він використовується на сильній або відносно сильній долі такту перед D7 або D5.
Необхідно пам’ятати, що в мінорі акорди домінантової
групи вживаються у гармонічному вигляді
( тобто в їх складі VII ступінь-підвищений).
Звуки
в акордах прийнято називати голосами. Поєднання акордів під час плавного руху
голосів називаються акордовими послідовностями. Послідовність,утворена
декількома акордами, називається
гармонічним зворотом. Акордові послідовності
мають три різновиди гармонічних зворотів: автентичний, плагальний, повний.
Автентичний -Т-D-Т; Плагальний -Т- S-Т; Повний -Т- S- D- Т
Приклад:
С- dur
1.
Побудувати в
тональностях з двома та трьома ключовими
знаками такі гармонічні
послідовності:
Т53-S53-
D53 –T53
Т53- Т6- S53-К64- D53
–T53
Т53- S6-- D53-
Т6-Т53
2.
Побудувати в
тональностях: G-dur, F- dur, Es- dur, As- dur, H- dur, Des- dur, E- dur, A- dur, Fis- dur, B- dur. гармонічні послідовності:
T53- T6- S53-D53-T53-
S64- T53
Т53- Т6- S53-
S6 –D53- Т53
3.
Побудувати в тональностях d-moll, a- moll,
e- moll,
f- moll,
g- moll,
as- moll,
es- moll,
fis- moll,
cis- moll,
c- moll,
gis- moll,
dis- moll
гармонічні послідовності:
t-53-
d6- VI53- k64- d53-t53
t53- VII53-D6 – t53- S64-
t53
Виконані завдання розміщуйте
на додатку VIBER в групу до 23.04.
Головні
тризвуки та їх обернення
Завдання для студентів 1-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Гармонічний мінор в
музичних прикладах.
1.Вокально
– інтонаційні вправи :
а) гаму h-moll (н.,г.)
б)
ступеневий ланцюжок:V-III-I-II-VI-VII+-I
в) гармонічну послідовність: t- t6 - s-t6-d6- t
2. Сольфеджування: одноголосся
№ 122 (
напам’ять) ; №187
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 31.03.
Завдання для студентів 1-А,Б,ВЕ
курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Мелодичний вид мінору.
1.Вокально – інтонаційні вправи :
а) гаму е-moll (н.,г.,м.)
б)
ступеневий ланцюжок:I -III-II-I-V↓-VI+-VII+-I
в) гармонічну послідовність:е-moll : t- VII53-d6 - t- s6- t
2. Сольфеджування:
одноголосся № 319( напам’ять) ; № 112
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 3.04.
Завдання для студентів 1-А,Б,ВЕ
курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Обернення S53, D53 в мажорі та мінорі.
1.Вокально
– інтонаційні вправи :
а)
гаму F-dur (н.)
б) ступеневий ланцюжок:I-III-II-I-V- VI-IV-II-I
в) гармонічну послідовністьF-dur: Т-D6- VI53- Т64 - d- T
2. Сольфеджування:
одноголосся № 220( напам’ять); №191
3. Музичний
диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 10.04.
Завдання для студентів 1-А,Б,ВЕ
курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Вокально-інтонаційна
робота з використанням головних тризвуків
та обернень S53, D53.
1.Вокально
– інтонаційні вправи :
а)
гаму d-moll (н.,г.,м.)
б) ступеневий ланцюжок: III -I-V-I-VII+-II-I
г) гармонічну послідовність d-moll: t- s6-t64-d- t-s64-t
2. Сольфеджування: одноголосся № 211( напам’ять) ; №148
3.Музичний
диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 17.04.
Завдання для студентів 1-А,Б,ВЕ
курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Розмір 38.
1.Вокально – інтонаційні вправи :
а) гаму G-dur (н.,г.)
б)
ступеневий ланцюжок:I-V-III-IV-II-VII-I
в) гармонічну послідовність: G-dur: Т-d6 - T- Т6 - S -d- T
2. Сольфеджування: одноголосся
№ 283 ( напам’ять) ; № 284
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 23.04.
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Тритони в натуральному мажорі
1. Вокально –
інтонаційні вправи :
а) гаму А-dur (н.,г.)
б) в тональності Аdur (н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовністьAdur : Т-D6 - Т -Т6 - S
- К - D - Т(н)
2. Сольфеджування : одноголосся № 493; № 325( напам’ять);
двоголосся № 92
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема Тритони в натуральному мінорі
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) гаму fis moll (н.,г.,м.)
б) в тональності fis moll( н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовністьfis moll : t-D6 - t-t6 - s- k- D-t
2. Сольфеджування :
одноголосся № 542; № 385( напам’ять)
двоголосся № 100
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 31.03.
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема:Інтонування тритонів з
розв’язанням в тональностях мажору та мінору
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) гаму В-dur (н; г)
б) в тональності Вdur (н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовність Вdur : Т-Т6-S-D - Т-S64-Т
2. Сольфеджування : одноголосся
№ 512( напам’ять); № 668
двоголосся № 114
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 3.04.
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тональність As –dur
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) гаму As -dur(н; г)
б) в тональності As dur (н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовність As dur : Т-D6- Т-S6- K-D-T(н)
2. Сольфеджування : одноголосся № 530( напам’ять); № 667
двоголосся № 66
3.Музичний
диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 10.04.
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема:Розмір 64
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) гаму Е –dur (н; г)
б) в тональності Е -dur (н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовність Е dur : Т-Т6-S- S6-Т64-Т
2. Сольфеджування
: одноголосся № 507 ( напам’ять); №538;
двоголосся № 114
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програмі VIBER в групу до 16.04.
Завдання для студентів 2-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема:Тональність f-moll
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) Тональність
f-moll (н.,г.,м.)
б) в тональності f moll (н) тритони з розв’язанням
в) гармонічну послідовність f moll : t-t6 - s - d- t –s64-t
2.Сольфеджування : одноголосся № 324 ( напам’ять); № 616;
двоголосся № 397
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання
розміщуйте в програму VIBER в групу до 23.04.
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Відхилення та модуляція в тональності першого ступеня спорідненості
1.Вокально
– інтонаційні вправи :
а) від звуку «e» інтонувати :
міксолідійський лад, гармонічний
мажор
б) від звуку «e» інтонувати : В53, М64, МЗм7, ЗмЗм7
в) в тональності E dur (н) інтонувати зб4, зм5 з розв’язанням
г) гармонічна послідовність Е dur : Т- ЗмVII7 - D65 - T - S6 - K – D7 - Т
2. Сольфеджування
:одноголосся № 592 ( напам’ять); двоголосся № 92
3.Музичний
диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Тональність dis moll
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) від звуку
«dis» інтонувати : гармонічний
мінор, фрігійський лад
б) від звуку «dis» інтонувати
: М53, В64, МB7, MM7
в) в
тональності dis moll інтонувати зб5, зм4 з розв’язанням
г) гармонічна послідовність dis moll : t - ЗмVII7 - D65 - t – t6 - S - К - D7 – t
2.Сольфеджування :одноголосся № 543( напам’ять); двоголосся № 133
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання розміщуйте в програмі VIBER в групу до 31.03.
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Мішані розміри
54, 74
1.Вокально
– інтонаційні вправи :
а) від звуку «d» інтонувати : дорійський лад, гармонічний мінор
б) від
звуку «d» інтонувати : М53, В64, ВВ7, ВМ7
в) в тональності d moll (н) інтонувати зб4, зм5 з розв’язанням
г)
гармонічна послідовність d moll : t - t6 - II7 - D43 - t -VI - К - D7 - t
2. Сольфеджування
:одноголосся № 910( напам’ять);
двоголосся № 50
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання розміщуйте в програму VIBER в групу до 3.04.
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Септакорд II
ступеня в тональності та від звука
1.Вокально –
інтонаційні вправи :
а) від
звуку «g» інтонувати : лідійський лад,
гармонічний мажор
б) від звуку «g» інтонувати : В53, М6, МВ7, ММ7
в) в тональності G dur (г) інтонувати зб4, зм5 з розв’язанням
г) гармонічна послідовність G dur : Т - Т6 - S - D - D2 - T6 - II7 - D43 – Т
2. Сольфеджування
:одноголосся № 1116 ( напам’ять);
двоголосся « Ой сад-виноград»
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання розміщуйте в програмі VIBER в групу до 9.04.
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Сольфеджування одноголосних та двоголосних прикладів з
використанням септакорда другого ступеня
1.Вокально – інтонаційні вправи :
а) від
звуку «g» інтонувати :
мелодичний мінор, фрігійський лад
б) від звуку «g» інтонувати : М53, В6, МЗм7, ЗмЗм7
в) в
тональності g moll (г) інтонувати зб4, зм5 з розв’язанням
г)
гармонічна послідовність g moll : t - t6 - s - D - D2 - t6 - II7 - D43 – t
2. Сольфеджування :одноголосся
№ 1119( напам’ять); №504;
двоголосся № 309
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання розміщуйте в програмі VIBER в групу до 16.04.
Завдання для студентів 3-А,Б,ВЕ курсів з дисципліни «Сольфеджіо»
Тема: Гармонічні послідовності з септакордом другого ступеня
1.Вокально – інтонаційні вправи
:
а) від звуку «с» інтонувати : мажорну пентатоніку, гармонічний мажор
б) від звуку «с» інтонувати : В53, М64, МВ7,
ММ7
в) в тональності С dur (г) інтонувати зб4, зм5 з
розв’язанням
г) гармонічна послідовність С dur : T - T6 - II7 - D43 - Т -VI - К - D7 -Т
2. Сольфеджування :одноголосся № 542; № 667( напам’ять);
2. Сольфеджування :одноголосся № 542; № 667( напам’ять);
двоголосся № 134
3.Музичний диктант:
Музичний диктант прослуховуйте в програмі VIBER
Виконані завдання розміщуйте в програмі VIBER в групу до 23.04.
ШАНОВНІ
СТУДЕНТИ ВАМ ПРОПОНУЮТЬСЯ ЛЕКЦІЇ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «ЗАПИС ТА РОЗШИФРОВКА
НАРОДНИХ ПІСЕНЬ»
По закінченню карантину Ви напишете контрольні роботи і отримаєте підсумкові оцінки.
Завдання для студентів 3-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка народних пісень " до 31.03.
ТЕМА:
Умови праці для записівуння тарозшифровки, послідовність дій в процесі
записування та
розшифрування.
1. Прочитати тему, законспектувати її у
робочий зошит
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю
1.Матеріали, записувані на
магнітофоні під час експедиції ( пісенні наспіви і тексти, інструментальна музика),
згодом переводяться в інший – графічний вид інформації. Ця робота зветься
розшифровкою. Розшифрована мелодія, зображена нотними, надрядковими (
діакритичними), фрована мелодія, зображена нотними, надрядковими
(діакритичними), символічними та іншими знаками, стає документом,який
використовується для наукових дослідів,
публікацій, в музично-виконавській діяльності.
2.Між звучанням фонограми та
нотно-графічним її зображенням повинна зберігатися максимальна відповідність.
Головний принцип розшифровки-дотримання максимальної відповідності між
звучанням фонограми та нотно-графічним її зображенням.
Перш ніж почати розшифрування необхідно до нього підготуватися. Підготовчі
заходи складаються з двох різних етапів: один із них - підготовка робочого
місця та необхідних інструментів та пристроїв. Магнітофон, як правило, мусять
бути під лівою рукою. Запис для розшифровки готується на швидкості « 9», - щоб була можливість
прослухати складні місця в уповільненні на швидкості «4» ( на октаву нижче).
Така потреба особливо значна при роз шифровці інструментальної музики та
пісень, виконуваних у фіоритурно-мелізматичній техніці.
Для розшифровки треба мати: олівець,гумку, лезо, камертон, метроном,
(замість нього може бути секундомір
або годинник із секундоміром), нотний папір. Писати слід тільки на одному
боці паперу ( зворот завжди залишається
чистим, це дозволяє пізніше – з метою класифікації, групування тощо - перекладати папери). Другий підготовчий етап
стосується вже самого процесу транскрипції. Спершу прослуховуїться плівка і
перечитується текст пісні, щоденникові та польові записи, які стосуються даної
мелодії. Після цього приступають до розшифрування.
3. Існує вироблена практикою
послідовність дій:
1. Вгорі
на нотному аркуші записується назва пісні, під назвою в дужках – жанр.
2. (
колядка, веснянка, щедрівка.
3. Праворуч
у верхньому кутку аркуша пишеться паспорт. Назва, жанр і паспорт мають бути у
чернетці на початку: це дає змогу на стадії формування збірника та
класифікаційної роботи швидко орієнтуватися у змісті.
4. Біля
назви (ліворуч від неї) проставляється порядковий номер розшифровки. Ця
нумерація буде тимчасовою, оскільки вона
вказує тільки на послідовність нотації, останній її номер показує загальну
кількість розшифрованих мелодій. Потім під час відбору матеріалів для збірника,
біля цього номера ( на чернетці) буде виставлено інший номер.
5. Обирається
лічильна одиниця – вісімка, чвертка, чвертка з крапкою тощо. Визначається темп
за метрономом чи годинником, орієнтовно вказується характер співу чи гри (
жваво, весело, сумно, бадьоро).
6. Проставляється
ключ і орієнтовно ключові знаки.
7. Визначається
по камертону висота першого звука мелодії. Якщо розшифровування
здійснюватиметься відразу в транспорті, проставляється ромбічною нотою біля
ключа абсолютна висота першого звука мелодії.
8. Розшифровується
з фонограми перша строфа тексту.
9. Наступний
етап – запис звуковисотного контуру мелодії.
10. Черговий крок – запис ритму.
11. Після цього робиться звірка з
фонограмою готового нотно – поетичного тексту. І приступають до технічного
завершення нотації, а саме: розбивки на такти, виписування вольт, реприз тощо.
12. Далі розшифровуються наступні строфи
мелодії і тексту. Нотація здійснюється за вказаною щойно логікою. Якщо мелодія
дуже видозмінюється із строфи в строфу, пісню слід нотувати.
13.
Здебільшого ж мелодія повторюється і
тільки невелика частина нот варіюється. У такому випадку виписується варіації.
14.
Завершується нотація останнім
контрольним прослуховуванням фонограми. При цьому уточнюється усі деталі
тексту,виконання, у тому числі дихання, акценти, динаміка, темп.
15.
На закінчення виписується повний
словесний текст з усіма виконавськими та мовними особливостями. Запис
проводиться построфно. Строфи нумеруються.
16. Нотацію завершують
коментарі:відомості із польового щоденника, з літератури, спостереження за
виконанням, критичні зауваження, теоретичні та практичні міркування, які
виникли під час праці над транскрипцією пісні.
17. У чернетці можуть бути присутні й
інші елементи, зокрема аналітичні, які згодом будуть використані для
покажчиків, передмови та інших потреб. Взагалі чернетка є найважливішим
документом, її необхідно зберігати, не псувати і не викидати.
ТЕМА:Паспортизація
народної пісні, упорядкування народнопісенних матеріалів.
Записуючи
зразки усної нар. творчості, найпильнішу увагу треба звертати на детальну
паспортизацію творів. Твір поданий без паспорта майже втрачає свою цінність.
Народно-поетична творчість має велике значення не лише для сучасності, вона
матиме велике значення і для майбутнього.
Цю творчість
народу досліджують і будуть досліджуватися фольклористи, літератори,
мовознавці, етнографи, історики,мистецтвознавці. Отже, без детальної
паспортизації записаних зразків робота ця значно ускладнюється, буде
неповноцінною.
При її укладанні необхідно зважати на наступні
правила:
1. Записи
творів усної народної творчості оформлюються залежно від жанрової та видової
належності. Віршовані жанри записуються з дотриманням членування тексту на
вірші, з виділенням приспівів, строф. Прозові жанри записуються з виділенням
абзаців, діалогів, прямої мови.
2. Текст
кожної пісні, оформлюється на односторонньому білому нелінованому аркуші
формату А 4.
3. Перед
текстом у правому куті аркуша оформлюється паспорт запису. Він містить наступні
відомості:
•
область, район, населений пункт, у якому проводився запис;
•
прізвище, ім’я та ім’я по батькові виконавця, а також рік, місце його
народження, освіта, професія;
• дата
запису;
• назва
жанру;
•
прізвище та ініціали збирача;
• номер
носія інформації (касета, диск), місце розташування на носії, порядковий номер
звукозапису, якщо твір записувався за допомогою технічних засобів.
4. Кожен записаний текст повинен супроводжуватися
коментарями (примітками).У них необхідно відзначити, за яких побутових умов
виконувався твір, у який момент обряду. Також необхідно пояснити значення
незрозумілих діалектних слів, місцеву назву жанру, якщо вона є.
5. На окремих аркушах оформлюється опис обрядів
(від одного інформанта). Якщо такі відомості інформантом викладалися
непослідовно, то при переписуванні їх можна об’єднати у тій послідовності, у
якій вона запропонована у «Питальнику». Не слід об’єднувати відомості, отримані
від різних інформантів.
6. Якщо текст виявився значним за обсягом і не
вміщується на одному аркуші, то його необхідно продовжити на новому аркуші, а
аркуші нумеруються. Вдруге писати паспорт на кожному пронумерованому аркуші не
треба.
7. Твори
малих жанрів можна оформлювати на одному аркуші, але тільки в тому разі, якщо
вони зібрані від одного виконавця.
8. Кожен
електронний носій інформації супроводжується реєстром, у якому записані назви
творів та визначений їх жанр у тій послідовності, у якій вони записані на
носії. Реєстр зберігається разом із носієм. Певну частину записаних творів
становлять пісні, тощо, не друковані раніше та невідомі науці. Це зобов’язує
докласти всіх зусиль, щоб виявити ці твори, переписати їх за встановленою
формою та передати до наукових закладів, що безпосередньо займаються
фольклористичною роботою. Твори, вміщені у збірки, каталогізуються.
Під час паспортизації твору можуть траплятися
несподівані труднощі. Одного, двох-трьох виконавців записувати не важко. А що
робити, коли співає цілий хор? В тому разі слід записати одного чи двох, чи
трьох співаків,які найактивніше домоглися під час записування і найкраще знають
народну пісню.
Після запису пісні треба дотримуватись таких
правил:
·
Не відкладаючи на інший час,
дома на свіжу па’ять
чисто переписати текст і мелодію.
·
Виправити всі можливі
помилки.
·
Перевірити розтактування
мелодії.
·
Пронумерувати куплети пісні.
·
Перевірити темп за
метрономом.
·
Переграти, переспівати
записану пісню.
Тільки тоді збирач може бути впевненим, що запис
пісні закінчено, коли переконається, що все залежне від нього зроблено тепер
він спокійно може ставити свій підпис.
Отже,від точності паспортизації та
картографування народно – поетичної творчості залежить подальша наукова обробка
матеріалів, що визначає її цінність і характер вивчення.
Питання для
самоконтролю студентів:
1 Назвіть основні методи
роботи із звукозаписною апаратурою?
Охарактеризуйте техніку розшифровки народної пісні.
3. Охарактеризуйте послідовність дій при
паспортизаці пісні.
4. У чому полягає
упорядкування матеріалів та їх документальне
оформлення?
Завдання для студентів 3-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка
народних пісень " до 3.04.
ТЕМА:
Пошукова робота збирача пісенного фольклору, його паспортизація та
документальне оформлення.
1. Прочитати тему,
законспектувати її у робочий зошит
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю
1.Польова робота – дослідницька
робота, вона повинна вестися цілеспрямовано. Починати слід вже по дорозі до
наміченого пункту: придивлятися і прислухатися до супутників, розпитувати
пасажирів про співаків, прізвища брати на замітку. Розпитувати треба
скрізь. Особливо звертати увагу,якщо
прізвище співака, якого згадується неодноразово: це може бути вказівкою на
доброго співака чи знавця пісень. Знавці пісень найчастіше трапляються серед
жінок пенсійного віку. Допомогу у виявленні співаків можуть надати вчителі
школи, працівники сільради, правління колгоспу, працівники клубу. Слід
цікавитися, хто часто співає на весіллях, свашкує. Звертатися за допомогою також до дітей – вони іноді можуть
подати відомості про своїх родичів та сусідів – знавців фольклору. Надзвичайно
важливим є встановлення контактів із співаками. Добре, коли вдається попередньо
налагодити якесь знайомство, заручитися певною рекомендацією. Це полегшує пошуки співаків і допомагає встановити
невимушеність у стосунках. Розшукуючи співаків, слід діяти активно. Так само
треба вести себе під час роботи із співаками. Зайва делікатність шкодить, але
ще більше треба остерігатися нетактовної настирливості.
Як у будь-якому людському спілкуванні, надзвичайно важливим у
збирацькій роботі є питання етики. Це і стосунки між учасниками експедиції, і ставлення до попередників, і
спілкування із співаками.
2.Етика збирацької роботи складається з двох
основних ліній:
Стосунки між
фольклористами – взаємна повага, підпорядкування власних інтересів загальній
справі, терпимість, поступливість, вміння не протиставляти свій успіх невдачам
колеги ( вміння не ділитися радістю, якщо в товариша невдача). До питань етики належить добросовісність у
роботі, правдивість та висока моральність( найперший принцип роботи фольклориста.
Стосунки між
фольклористом і співаком – другий етичний заповіт. Тут потрібна тактовність та
повага. До виконавця слід підходити як до особистості – як до людини, з якою у
вас встановлюється інтимні, довірливі стосунки. Прагматизм, що згодом
переходить у звичку – небезпечний для збирача: він робиться байдужим до співака
як людини. Такий збирач залишає
неприємний спогад в душі співака, тим самим він утруднює роботу і собі, і
тому,хто піде слідом за ним.
Етичний кодекс
фольклориста формулюється так:
Збирач повинен залишити своє місце чистим.
Обіцянки надіслати фотографії,книги мусять
виконуватися.
На листи слід давати ділову і товариську
відповідь.
Співак, який поважає себе як виконавець,
відчуватиме повагу до себе з боку
записувача, буде радо зустрічати того, хто прийде після нього та допоможе
знайти контакти з іншими виконавцями.
3.Методи записування фольклору
Запис народної пісні ведеться на магнітофоні, тому попередньо слід
оволодіти роботою з ним. Найкраще записувати на стаціонарній апаратурі на
швидкості «9» В індивідуальній експедиції, звичайно, чим легший магнітофон, тим
краще, але він мусить бути надійним.
Перед початком сеансу запису фольклорист оголошує в мікрофон такі
відомості( вони називаються паспортом запису і далі переписуються на нотний
листок при розшифровці):
·
Дата, село, район, область,
прізвище записувача;
·
Ім’я по-батькові та
прізвище(повністю) співака чи співаків (коли їх кілька), рік народження,
освіта, професія; чи місцевий житель; якщо гурт великий – можна оголосити
число( 6 жінок, 3 чоловіки, вид
гурту:сусіди, ланка), але обов’язково повні дані про заспівувачку та виводчицю;
далі записується звучання камертона( це необхідно для корекції висоти при
розшифровці у випадку, коли в процесі запису» сядуть» батарейки).
Після закінчення
сеансу запису слід занотовувати у польовий щоденник спостереження: поведінка
співаків,слухачів, міміка, артикуляція, жестикуляція, рухи, біографічні дані (
коли вони виявляються і мають інтерес), інші враження.
Фото – кінокадри
нумеруються в окремих блокнотах – кожний черговий кадр супроводиться короткою
анотацією, паспортом: що знято, хто знятий, прізвище, ім’я, адреса.
Питання
для самоконтролю студентів :
1.
Розкрийте поняття польова робота як досліднецька діяльність
2.
У чому полягає етика збирацької роботи фольклориста?
3.
Назвіть методи записування фольклору під час польової роботи?
Завдання
для студентів 3-А курсу з дисципліни
Спад: а) від звуку вниз на невизначену висоту:
б) від звуку
вгору, що приводить до певної висоти:
Підйом: а) до звуку від невизначеної висоти знизу:
Порушення метрики - зітхання, зупинка; позначаються точної паузою в квадратних дужках, яка не входить в рахунок тривалості:
Часто доводиться для запису народної музики вживати прийняті в
професійній музиці знаки:
а) форшлаг перекреслений:
б) подвійний форшлаг:
в) мордент прости та перекреслений
Формула для обчислення цифри
метронома:
"Запис та розшифровка
народних пісень " до 10.04.
ТЕМА: Спеціальні позначення
при розшифровці.
1. Прочитати тему, законспектувати її у
робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю.
1.Особливі позначення,
що використовуються в нотного запису народної музики.
а На відміну від запису професійної
вокальної або хорової музики в запису народної пісні, в зв'язку з особливостями
виконавських прийомів з'явилися особливі, невикористовувані в професійній
музиці позначення.
Глісандо - специфічне ковзання від звуку до наступного за ним, більш
низькому:
Спад: а) від звуку вниз на невизначену висоту:
б) від звуку, що приводить до певної висоти:
Ковзання: а) від звуку на невизначену висоту:
б) до звуку
від певної висоти знизу:
Запис звуку невизначеною висоти мовного характеру:
Відсутність в звуковому записі частини строфи, рядки, слова
береться в квадратні дужки і відновлюється по пам'яті або за аналогією з
таким:
Записане звучить октавою нижче, якщо
Записане звучить октавою нижче, якщо
або:
З цими ж позначками в
скрипковому ключі пишуться чоловічі голоси; басовий ключ для запису
чоловічого голосу в народній партитурі використовується тільки тоді, коли склад
хору змішаний.
Порушення метрики - зітхання, зупинка; позначаються точної паузою в квадратних дужках, яка не входить в рахунок тривалості:
Фермата - записується з позначенням точної тривалості звуку або
розшифровується як реальна довжина його:
а) форшлаг перекреслений:
б) подвійний форшлаг:
в) мордент прости та перекреслений
I I= 60 * на кількість часток (I,
I)
кількість секунд
Мається на увазі, скільки секунд
пролунає строфа (і скільки в ній часток), рядок (і скільки в ній часток) або
частину рядка, наприклад, заспів (і скільки в ньому часткою). Вирахувана
за формулою цифра повинна бути звірена з традиційною таблицею
метронома. Якщо вони збігаються зі своїм показником в таблиці, то I =
88; якщо не збігається, а близькі до показника, то I ~ 88 або I = 84 - 88.
Цей спосіб визначення цифри метронома можна використовувати в твори різної складності. При
обчисленні метронома в піснях нескладних, з простим, рівномірним метричних
рухом можна також користуватися другим способом: порахувати. Скільки
часткою пройшло за 15 секунд часу і помножити цю цифру на 4. Так буде отримана
точна або приблизна цифра метронома.
Питання
для самоконтролю студентів:
1 Які ви знаєте
спеціальні позначення при розшифровці народної пісні ?
Назвіть як
обчислюється формула цифри для метронома?
Завдання для студентів 3-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка
народних пісень " до 17.04.
ТЕМА: Процес
построфної розшифровки народної пісні.
1. Прочитати тему, законспектувати її у
робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю.
Розшифровка
починається із словесного тексту. Перш
за все необхідно визначити обставини, за яких твір виконувався, особливості
виконання. Потім – запис назви пісні, її паспорта.
Далі –
початок транскрипції словесного тексту з фіксацією особливостей мовлення.
-
позначення огласовок, коли нескладотворчий звук мови стає складотворчим
(виділенням огласованої
літери в окремий склад під нотою);
- додаткові склади, які іноді з’являються у
співі в середині слова, беруться в круглі дужки.
- кінцеві ненаголошені склади, буває, не
доспівуються (їх беруть у квадратні дужки).
Точність
передачі мовного діалекту.
Вибір
засобів транскрипції визначається ступенем складності тексту та рівнем
підготовки студента. Першочергова роль словесного тексту в нотації народних
пісень. Опанування методики транскрипції словесного тексту з фонограми,
фонографічний спосіб перенесення словесного тексту на папір: записування
пісенних віршів та строф, внутрішніх та зовнішніх рефренів, приміток, виносок;
оформлення словесного тексту на чистовику; правильне строфічне ділення тексту.
Слід пам’ятати: запис повинен передати мовний
діалект. В такому випадку застосовуються звичайні літери, діакритичні знаки та
спеціальні форми їх вживання.
Діакритичні
(надрядкові) літери ставляться над основною літерою слова, коли вона звучить з
іншим відтінком.
Наприклад, «мені»
вимовляється або з відтінком «мині» чи «міні» (так звана редукція – ослаблення
чи зміна артикуляції). В
такому разі редукція «е» позначається діакритичним знаком «и» або «і» над цим
«е».
Текст,
що розшифровується, записується під нотним станом, з розбивкою на склади.
Відстань від складу до складу залежить від наявності мелодичних розспівів. Якщо
у певному місці з’являється 4-6 нот, які
виспівуються на один склад тексту, необхідно передбачити місце для їх запису.
Для
цього склад, який іде за попереднім розспіваним складом, необхідно «відсунути»
праворуч на 3 – 4 сантиметри (на стільки, щоб було достатньо місця для запису
на нотному стані усієї групи нот, що належать до попереднього складу тексту).
Неприпустимо, щоб ноти попереднього складу
«наїздили» на наступний склад, до якого
вони не належать. Одноголосні наспіви рекомендується розшифровувати в
обсязі 4-5 строф, багатоголосні – 2-3-х.
Поетичний текст друкується на
окремому аркуші паперу, так само як і нотний, тільки на лицьовій стороні
аркуша.
Строфи (куплети) повинні бути
пронумеровані арабськими цифрами. У тексті фіксуються всі распевние слова
типу «ай», «ой», «гей», «е - ой», а також словообриви, наприклад: соло ...
соловейко.
Незрозумілі слова народної
термінології, а також особливості вимови, діалекту пояснюються в примітках до
тексту. Повторення рядків, незмінні в межах однієї строфи, відзначаються знаком (2) або
поясненням в примітках до тексту; Варійовані повторення або повторення, є
початком нової строфи, які відіграють формоутворювальну роль, виписуються. наприклад:
а) У ку ... у кузні, (2)
б) Не
ми ль тобі, дівчина,
Не ми ль тобі, червона ...
в) 1.
Селище, селище - чотири двори,
Через п'ятий двір живе миленький мій.
2.
Через п'ятий двір живе миленький мій,
Далеко живе, часто вести подає.
Таким чином, в запису поетичного
тексту народної пісні дуже важливо проаналізувати і узагальнити особливості
вимови, діалекту, формоутворення і відобразити їх у примітках до
тексту. При читанні слів це дозволяє легше сприймати зміст і сюжет пісні.
Питання
для самоконтролю студентів:
Як відбувається процес построфної розшифровки народної пісні?
У чому полягає точність
передачі мовного діалекту при транскрипції словесного тексту?
Охарактирезуйте процес розшифровки народної пісні
строфічної будови з графічним записом мелодії пісні
Завдання
для студентів 3-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка
народних пісень " до 24.04.
ТЕМА:Техніка
запису та користування магнітофоном під час нотації
1. Прочитати тему, законспектувати її у
робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю.
1.Запис народної пісні ведеться на
магнітофон, тому попередньо слід оволодіти роботою з ним. Запис для розшифровки
готується на стаціонарній апаратурі на швидкості»9», - щоб була можливість
прослухати складні місця в уповільненні на швидкості «4» ( на октаву нижче ). Така потреба особлива
значна при роз шифровці інструментальної музики та пісень виконуваних
фіоритурно – мелізматичній техніці.
2.Перед початком сеансу запису
фольклорист оголошує в мікрофон такі відомості ( вони називаються паспортом
запису і далі переписуються на нотний листок при роз шифровці).
- дата, село, район, область, прізвище записувча.
- ім’я, по-батькові та прізвище ( повністю) співака чи співаків (коли їх
кілька) , рік народження освіта , професія ; чи місцевий житель; якщо гурт
великий –можна оголосити число, але обов’язково повні дані про заспівувачку та
виводчицю; далі записується звучання камерто ( це необхідно для корекції висоти
при роз шифровці .
- оголошується назва пісні (її
перший рядок) , коли вона співається ( весільна – при якій дії , в який день).
Після цього пояснюється співакові , що він має почати спів за вашим знаком.
При зупинці й пуску плівки най краще користуватися кнопкою « стоп». Записувати
на плівку слід усі строфи пісні. Одночасно із співом в блокнот записуються
слова пісні. Якщо не встигли - після
закінчення пісні слід відразу перепитати співака , заповнити прогалини. Якщо
трапляються незрозумілі чи місцеві слова й вирази – спитайте у співака їх
пояснення і запишіть в блокнот. Якщо запис ведеться від гурту, то для кращої
фіксації голосоведення бажано вдатися до
багатоканальної фіксації. Для цього слід мати кілька магнітофонів. Кожен співак
( або група , яка співає в унісон) отримує свій мікрофон. На дисках , що були
записані паралельно ,є звучання цілого хору, але чутніший той голос ,коли
записувався на початку. Контрольний запис гурту можна також вести з деякої
відстані на один мікрофон; так буде отримано загальний « образ» пісні. Цей же запис згодом може бути використаний
для запису на флешку. Усі диски повинні мати оголошення, які голоси в ній
пишуться.
Після закінчення сеансу запису
слід занотувати у польовий щоденник спостереження: поведінка співаків,слухачів,
міміка, артикуляція, жестикуляція, рухи, біографічні дані, інші враження.
3.Фото - і кінокадри нумеруються в
окремих блокнотах – кожний черговий кадр супроводиться короткою анотацією,
паспортом: що знято, хто знятий, прізвище , адреса. Порядок запису пісень та опитування може вестися так.
Спершу пропонується співакові виконати його улюблені пісні(народні, місцеві), а
далі, коли виникають забруднення з пригадуванням, переходять до опитування. Для
цього заздалегідь(на стадії підготовки до експедиції) і готується запитальник.
Запитальник може бути кілька: для пісень, для інструментальної музики, для
танців.
4.Упорядкування матеріалів експедиції
Відразу по закінченні експедиції слід переглянути та упорядкувати зібрані
пісні, фото -, кіно – та інші матеріали.
1.До кожного диску додати(скласти) реєстр на окремому аркуші паперу. У
реєстрі на початку виписується повний паспорт, а далі у першій колонці з
нумерацією по порядку виписується назва кожної пісні. Праворуч у другій колонці
– жанр(вид) пісні; у третій - відомості
про виконавця; у четвертій – цифри лічильника магнітофона, від яких починається
оголошення даної пісні. П’яту колонку можна лишити для різного роду приміток.
Переглядаються, переписуються (коли є потреба) тексти та нумеруються (
згідно номера диска і пісні по реєстру)
Перечитується і доповнюються польовий щоденник.
Проявляються негативи, до них додаються польові блокноти з анотаціями,
плівки нумеруються.
Віддруковуються найцікавіші чи найнеобхідніші кадри. На звороті олівцем
підписується: хто, що і де знято.
При потребі робляться дублі звукозапису ( фонограм). Дублі необхідні
насамперед для розшифровки ( щоб не стирати оригінал).
Зберігати фонограми та фото -, кіно матеріали слід з дотриманням архівних
правил.
Питання
для самоконтролю студентів:
1.Назвіть основні форми роботи запису та користування
магнітофоном під час нотації.
2. У чому
полягає упорядкування
матеріалів експедиції?
Завдання
для студентів 4-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка
народних пісень " до 31.03
ТЕМА :Визначення
темпу, характеру манери виконання: мелодичного контуру, звуковисотності, ритму,особливості
ладової побудови
1. Прочитати тему, законспектувати її у
робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на питання для самоконтролю.
Запис мелодичного контуру під час
розшифровки мелодичного контуру пісні необхідно зробити запис висоти та її відхилень від
темперації і чітких ступеневих позицій (для
нотатора-початківця становить одне із найбільш складних завдань). Найкраще,
особливо в перший час, нотувати звуковисотність поза ритмом – «крапками» на
нотному стані (вони робляться олівцем і не повинні бути великими). «Крапки»
наносяться на нотний стан точно над тим складом, якого стосуються нотовані
звуки. Нотуючи звуковисотність, слід пам'ятати, що ряд народних пісень не
завжди відповідають європейському мажору-мінору і темперованій системі. Для
запису таких звуковисотних особливостей вживаються, крім звичайних нотних
знаків, також спеціальні їх замінники («хрестики» для звуків непевної висоти,
ромбічні ноти для позначення переходу в головний регістр з фальцетним
призвуком) та позначки корекції висоти.
Темп.
Ключові знаки.
Далі потрібно визначити темп за допомогою метронома
чи годинника. Для визначення темпу слід обрати ритмічну одиницю відліку –
вісімку, чвертку, чвертку з крапкою тощо. Вона сприймається при слуханні
фонограми як пульс «на раз» (цей пульс відчуває кожен: слухаючи музику, ми
іноді мимоволі стукаємо ногою чи робимо інші рухи, це м’язова реакція на ритм і
темп музики, найчастіше вона й є реакцією на основну ритмічну одиницю).
Вмикаємо метроном і рухаємо важок на його маятнику, доки ритм ударів не
співпаде з пульсом основної ритмічної одиниці (звичайно співпадає більшменш, бо
точного співпадіння майже не буває, адже людина
– не механізм). Цифра, проти якої зупинено важок, вкаже на темп. При
використанні для визначення темпу годинника (чи секундоміра) рахується
кількість ритмічних одиниць протягом хвилини. Це і буде темп. Якщо наспів
короткий – лічать протягом 10 секунд. Тоді від одержаної за 10 секунд цифри
віднімається одиниця, результат множиться на 6, що і дасть цифровий вираз
темпу. Отже, можна подати у
вигляді формули: (К – 1) х 6 = Т, де
К – кількість ритмічних одиниць за 10 секунд, а Т – темп. Годинник дає деяку
похибку, але вона незначна (скажімо різниця між темпом 96 і 102 практично
невловима на слух і нею можна нехтувати).
Протягом пісні чи інструментальної
п’єси темп може змінюватися, що кожного разу слід позначати новою цифрою за
метрономом (годинником). Іноді за допомогою секундоміра визначаються також час
звучання усієї пісні, а також окремих її відділів (якщо в середині відбуваються
зрушення темпу). Щодо ключів, то зараз у фольклористиці переважно використовується
скрипковий ключ. Якщо нотується низький голос, то це позначається цифрою «8»
знизу під ключем, або ставлять поруч два скрипкових ключа. Останній спосіб
кращий, бо наочніший. Ключові знаки виставляються трьома способами: -
загальноприйнятим, - знаки ставляться лише до звуків (нот), які є в мелодії, -
до оліготонних (вузькоамбітусних) звукорядів ключові знаки можна виставляти на
висоті запису нот (а не так, як загальноприйнято). Орієнтовно вказується
характер співу (жваво, весело, сумно, бадьоро ).
Штрихи. Найбільш поширеними виконавськими штрихами в
пісенному фольклорі є різного роду «з'їзди», ковзання з ноти і на ноту. Їх
також слід позначати. Фіксуються
виконавські особливості: дихання, акценти, динаміка, мовні інтонації та ін. Градації
акцентів за їхньою інтенсивністю подано в таблиці вживаних при транскрипції
знаків .До засобів
позначення виконавських штрихів можна віднести й фермати над нотами.
2.
У фольклористиці звичайні фермати зараз не вживаються (за
рідкісними винятками). Якщо нота чи пауза протягується, над нею можна поставити
знак фермати, але над цим знаком необхідно написати цифру, яка позначатиме, на
скільки лічильних одиниць протягнуто дану ноту. Усі додаткові позначки виставляються біля
нот так: знаки альтерації і «стрілочки»
ставляться перед нотою («стрілочки»
іноді можуть ставитися і над нотою, і, зрідка, – під нотою), мелізми,
акценти, стакато – над нотою, «з'їзди», гліссандо (і проміжні звуки, які
прослуховуються в гліссандо і позначаються маленькими «крапками» у круглих
дужках) – праворуч після основної ноти. На закінчення бажано писати коментарі
(про виконання, інтонування, поведінку співаків, їх зауваження по ходу співу, а
також власні теоретичні міркування, які потім знадобляться для різних потреб).
Визначення
характеру і манери виконання народної пісні співаками. Визначається
характер виконання народної пісні (ліричний, бадьорий, сумний, схвильований
тощо), особливості манери виконання (визначення
регістру, діалектичні властивості мовлення). При цьому зазначаються
виконавські прийоми, які передають характер і манеру виконання.
Варіації. Якщо наспів різних строф відмінний або
варіюється дуже сильно, – тоді слід розшифровувати усі без винятку строфи. Коли
ж виникають незначні, епізодичні розходження, вони або виписуються дрібними
нотами в основному нотному тексті, або виносяться окремо із вказівкою в якій
строфі, з яким текстом виконуються. Їх нумерація повинна відповідати нумерації
варійованих місць в основному нотному тексті (Додаток А). Іноді варіації
виписуються одразу під або над нотним станом. Це дуже наочний спосіб, але при
великій кількості варіацій він не годиться: основний нотний стан буде надто
захаращений і незручний для читання.
ТЕМА :Нотація мелодичного контуру, штрихи
Запис висоти та
її відхилень від темперації і чітких ступеневих позицій для початкуючого
нотатора становить одне із складних завдань. Найкраще, особливо перший час,
нотувати звуковисотність поза ритмом — "точками" на нотному
стані (вони робляться олівцем і не
повинні бути великими). "Точки" наносяться на нотний стан точно над
тим складом, якого нотовані звуки стосуються. Нотуючи звуковисотність, слід
пам’ятати, що ряд народних пісень та інструментальних мелодій не завжди
відповідають європейському мажору-мінору і темперованій системі. Для запису
таких звуковисотних особливостей вживаються, крім звичайних нотних знаків,
також спеціальні їх замінники ("хрестики" для звуків непевної висоти,
ромбічні ноти для позначення переходу в головний регістр з фальцетним
призвуком) та позначки корекції висоти .
Усі додаткові
позначки виставляються біля нот так: знаки альтерації і "стрілочки"
ставляться перед нотою (стрілочки іноді можуть ставитися і над нотою і зрідка —
під нотою), мелізми, акценти, стакато — над нотою, "з’їзди", глісандо
(і проміжні звуки, які прослуховуються в глісандо і позначаються маленькими
"точками" в круглих дужках) — праворуч після основної ноти.
Закінчивши розшифровування звуковисотності і проставивши ноти у вигляді
"точок" без штилів, приступають до нотації ритму.
Питання
для самоконтролю студентів:
1 Назвіть основні правила запису мелодичного контуру пісні
Як визначити темп, характер
та манеру виконання народної пісні?
Завдання
для студентів 4-А курсу з дисципліни
"Запис та
розшифровка народних пісень " до 7.04
ТЕМА :Транскрипція музичного ритму народних пісень.Методика та
техніка аналізу періода.
1. Прочитати тему,
законспектувати її у робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на
питання для самоконтролю.
Досвідчений
нотатор одночасно фіксує і звуковисотність, і ритм. Однак ритм належить до
найскладніших для запису явищ — особливо в голосіннях, старовинних весільних
піснях, частині давніх колядок, обрядових пісень, що мають відтінки вільного
виконання та речитативності. У складних випадках доводиться неодноразово
прослуховувати і вираховувати послідовність складонот у ритмічних
конфігураціях. При цьому постійно виникає необхідність приймати певні
компромісні рішення: "порушити" пульс обраної лічильної одиниці чи
застосувати знаки пролонгації та абревіації або словесні позначення типу
"rubato", "parlando", "ritenuto", "росо а
росо" тощо. Тому початкуючий нотатор повинен спершу проставити
"точками" висоту наспіву, а вже тоді, не відволікаючись, знайти
оптимальний ритмічний вираз кожної звуковисотної "точки". До засобів
корекції належать вказівки приблизного, говіркового темпу й ритму (деякі з них
вказано абзацем вище), агогічні позначення, знак рівності у вигляді хвилястої
лінії перед цифрою, що вказує темп за метрономом, або цифри через тире: 84-96,
що означає коливання темпу у межах від меншої до більшої цифри, знаки
пролонгації та абревіації (подовження та скорочення ритмічної одиниці приблизно
на третину її тривалості).
Тактування мелодії — це кінцевий етап
розшифровування. Нотатори, які не мають практики й навичок транскрипції
фольклору, вже при першому прослуховуванні фонограми хибно скеровують увагу на
пошук логіки тактування: намагаються визначити тактовий розмір. Але, по-перше,
цієї логіки часто просто немає (крім членування на сегменти), а, по-друге, якщо
почати з визначення тактового розміру, тоді нотатор наперед "пов’яже"
себе схемою і може мимовільно (а то й свідомо, що зовсім кепсько для
результатів) почати підганяти ритм складонот під готову тактову сітку.
Унаслідок цього будуть зігноровані ритмічні особливості мелодії і неправильно
нотовано ритм. Через це транскрипція народних мелодій завжди ведеться з
рахунком "на раз", де основною лічильною одиницею буде нота,
проставлена в метрономічній позначці темпу. Головний сенс застосування
тактового поділу в нотації народних мелодій — зручність читання нот. Враховуючи
це, без вагомих причин відмовлятися від тактування не слід. Крім практичного
значення, тактування також допомагає текстологічному і коректурному контролю
при виданні та звірці нотних текстів. Такт у народній музиці об’єктивно існує
тільки в одному вигляді: коли тактові риски збігаються із членуванням пісні на
музично-поетичні сегменти (або, за термінологією Ф. Колесси,
музично-синтаксичні стопи). Цим видом тактування можна взагалі обмежитися і не
вдаватися до пошуку ніякої іншої логіки. Таке тактування називається
синтаксичним .При
синтаксичному членуванні такти збігаються з музично-поетичними сегментами.
Однак таке тактування не завжди визнається достатнім: або "такти"
виявляються надто великими і незручними для читання нот, або сама мелодія
виявляє додаткові тенденції до поглибленого і подальшого членування. Тому на
практиці застосовуються різні способи тактування. Перш ніж тактувати, необхідно
визначити тип ритміки. Для тактування має значення, який ритм мелодії:
часокількісний чи акцентний, регулярний чи нерегулярний. Трапляється, що в
одному наспіві взаємодіють два (рідше — три) види ритму, або на якійсь ділянці
один тип, а на іншій — другий. Наприклад, у мелодії "Та вже третій
вечір", у перших чотирьох тактах (сегментах) нерегулярний акцентний ритм,
в останніх чотирьох — регулярний часокількісний (такт на 6/в визначено
неправильно — його слід читати як 3/ 4). У даному разі записувач прийняв оптимальне
рішення: не виділяти ритмічні звороти (примхливі через зміну типів ритміки і
затягування та акцентування окремих складонот), а тактувати за сегментами.
Навпаки, "Да любив парень
распрекрасну дєвку" ритм нерегулярний часокількісний. І логічно було б
обрати насамперед такти за сегментами. Нотатор припустилася помилки, узявши до
уваги словесні акценти: більшість тактових рисок поставлено саме перед
словесними акцентами. Тобто, нотатор розцінила ритм як акцентний. Але ж тут
відсутні будьякі музичні акценти, а словесні акценти неправомірно брати до
уваги в часокількісній нерегулярній ритміці.
Отже, поділ часокількісної за
ритмікою мелодії на такти слід насамперед розпочинати з поділу на сегменти, а
тоді вже, за потреби, окремі сегменти
можна ділити за якимось іншим принципом (його підказує аналіз). Тактування
акцентної ритміки полягає в пошуку системи чергування сильних часівок.
Найпростіше це в танцювальних мелодіях, особливо коли чергування сильних і
слабких часівок (долей) регулярне. У ряді випадків не тільки акцентний, але й
часокількісний ритм набуває регулярності — коли наспів відчутно пульсує
організованими в ритмічні звороти об’єднаннями складонот.
Методика поділу наспіву на такти.
1. Спершу проставляються тактові риски на
цезурах віршових сегментів. Це буде синтаксичне тактування. В ряді випадків ним
можна й обмежитися (якщо такти не надто великі).
2. Однак не завжди цього достатньо: або
виникають надто довгі "такти" (на 8-11 чверток і більше), або всередині таких "тактів"
проступають якісь закономірності музичного групування. Тоді сегменти ділять на
дрібніші такти. При цьому можуть враховуватися такі ознаки внутрішнього поділу:
словесні акценти в закінченнях сегментів ; відчленування дуже протягнутого
кінцевого складу сегмента чи рядка; внутрішня періодичність (у тому числі й
нерегулярна) музичного ритму. В останньому випадкові нерідко вживаються
пунктировані тактові риски, які вже за своєю формою ніби вказують на
відносність такого поділу та його умовність. У випадках, коли тактовий поділ має
умовний характер (причому, іноді з погляду нотатора), виставляються неповні
тактові риски), або ставляться вертикальні риски над нотним станом. Такі ж
риски (надрядкові) вживаються при редагуванні тактового поділу у перевиданні
старих записів. Останнє, що слід сказати,— українські традиційні наспіви не
мають затактів. Винятки — новотвори з силабо-тонічними віршами.
Питання для
самоконтролю студентів:
1 Назвіть правила транскрипції музичного ритму в народних
піснях
Охарактеризуйте методику та техніку аналізу періоду
Завдання для студентів 4-А курсу з дисципліни
"Запис та розшифровка народних пісень " до
14.04
ТЕМА:Систематика пісенних форм
1. Прочитати тему,
законспектувати її у робочий зошит.
2. Усно дати відповідь на
питання для самоконтролю
Під
композиційним типом розуміють побудову, утворену шляхом поєднання та
комбінування ізоритмічних (однакових) або гетероритмічних (різних за
конфігурацією) сегментів та рядків.
Перша
особливість такої систематики така, що до уваги беруться моделі ритміки
сегментів (чи рядків), а не реальні ритмічні форми.
Друга особливість – що за допомогою символів (а,
б) записується формула пісенної строфи, яка дає уявлення про її композиційну
структуру. Третя особливість – символи а, б,
мають чинність тільки в межах конкретної схеми (тобто окремої пісні).
Для запису
схем слід орієнтуватися на такі поради: Рядок записується малими літерами без
інтервалів між ними (ааб, або аабб). Рядок від рядка відділяється або
інтервалом (аб аав) або рискою: аб/ааб.
Приспів і заспів краще записувати через інтервал.
Якщо їх
масштаби – рядок і більше, тоді після літери «П» чи «З» в круглих дужках слід
давати розшифровування будови сегментів. Узагальнена систематика дає уявлення
про композиційні ходи. У межах двосегментного рядка це варіанти аа (ізоритмія)
та аб (гетероритмія), трисегментного – ааа (ізометрія), ааб, абб,
абв, аба (гетероритмія). Узагальнена схема передбачає
тільки буквений вираз. Деталізована систематизація додає до кожного буквеного
виразу також два «розшифрування» наявних варіантів моделі – складочислову та
музичноритмічну.
Систематизація за будовою строфи. Поділ на
сегменти враховується тільки для побудов, менших за строфу (один рядок з
приспівом тощо). Таким чином, при індексації форми вживаються переважно великі
літери (літера означає рядок), а малі – лише епізодично, у спеціальних
випадках.
Аналіз пісенної форми.
Участь
усіх компонентів пісні: ритму, мелодики, тексту (іноді і ладу) – допомагають
усвідомити якість сторони музично–пісенної форми. За ритмікою – найкраща
систематика, її складником є текст – його сегментація, будова строфи,
складочислова структура. При аналізі пісенної форми беруться до уваги внутрішні
зв’язки та пропорції елементів форми:
1. Принципи розвитку музичного матеріалу:
а) повтор, який може розсувати рамки форми.
Наприклад, при систематизації за ритмом мелодична відмінність рядків вказує на
розвиток, розширення форми, хоча ритміка може бути тотожною. Так виникає блок
аа або АА;
б)варіювання мелодики вказує на самостійність
елементів (відтінків) форми. Ритмічне варіювання моделюється. Якщо внаслідок
моделювання виникають тотожні конфігурації, тоді блок форми буде – аа або АА
(бб, ББ тощо). Якщо ж нетотожні – тоді аб, АБ тощо; в) контраст, природно,
породжує блоки аб чи АБ.
2.Положення кадансових тонів та зворотів: а)
одновисотні закінчення й тотожні звороти дають відношення аа, АА, а у випадку репризного повтору навіть
різновисотні вольти до уваги не беруться і останній рядок чи строфа не
подвоюється у літерних символах; б) різновисотні закінчення, особливо поєднані
також з різною мелодикою, вказують на форму аб чи АБ залежно від того, на
відстані якого інтервалу перебувають поміж собою кадансові тони суміжних
побудов мелодії, відношення між ними може бути великосекундовим, квартовим,
квінтовим, малотерцевим. У останньому випадку ми часто маємо справу із впливами
пізньої паралельної змінності. За багатоголосої фактури визначальними тонами
ладової змінності обираються звуки нижнього голосу.
3.
Характер мелодичного контуру є додатковим елементом визначення форми:
враховується напрям руху. Він буває спадний, висхідний, хвилеподібний. Але
особливо важливий – транспозиційний розвиток.
Пропорції форми – один із найважливіших
чинників форми. Змінність пропорцій форми відбувається за рахунок стискання,
розширення ритміки або зміни її конфігурації. В усіх цих випадках
переінтонування того ж самого тексту в іншому ритмі дає аб або АБ.
Питання для
самоконтролю студентів:
Назвіть композиційні типи систематики пісенних форм
Назвіть принципи розвитку пісенної форми
Завдання для студентів 4-А курсу з
дисципліни
"Запис та розшифровка народних пісень " до
23.04
ТЕМА:Техніка фонозапису та розшифровки народної
пісні
1. Прочитати
тему, законспектувати її у робочий зошит.
2. Усно дати відповідь
на питання для самоконтролю.
Матеріали, записані на диктофон під час експедиції (пісенні наспіви
і тексти, інструментальна музика), згодом переводяться в інший, графічний, вид інформації. Ця робота
називається розшифровкою. Розшифрована мелодія надрядковими (діакритичними),
символічними та ін. знаками, стає документом, який використовується для
наукових дослідів, публікацій в музично-виконавській діяльності. Між звучанням
фонограми та нотно-графічним її зображенням повинна зберігатися максимальна
відповідність.
Головний принцип
розшифровувача
формулюється як відношення фотокадру (тобто, нот та ін. знаків) до натури
(звучання фонограми). Або: ізоморфність двох семіотичних систем: звукової та
графічної. На жаль (і це накладає тим більшу відповідальність на
розшифровувача), при переведенні звучання у графічні (нотні) знаки об’єктивно
(тобто, незалежно від волі розшифровувача) вже втрачається значний відсоток
інформації (тембр, тонус, агогіка, динамічні тонкощі; не завжди вдається точно
зафіксувати складні ритмічні та звуковисотні відтінки тощо). За деякими даними,
переведення фонограми в графічні знаки супроводжується втратами 40 % – 70 %
інформації . (Тобто, в кращому випадку, розшифровувач подає схему від живого
звучання, не кажучи вже про втрати візуального порядку (рухи, вираз, обличчя,
м’язовий тонус, поза, вираз очей, реакція на оточення тощо). Сказаного досить,
щоб зрозуміти ту велику міру відповідальності, яка лягає на розшифровувача. Він
мусить керуватися високим чуттям обов’язку та моральності, відповідальністю
перед історією за наслідки нотації.
Порядок дій при нотації з
фонозапису.
Диктофон, як правило, мусить бути під лівою
рукою. Для розшифровки треба мати: олівець, гумку, камертон, метроном (замість
нього може бути секундомір або годинник із секундоміром), нотний папір. Писати
слід тільки на одному боці паперу (зворот завжди залишаеться чистим, це
дозволяє пізніше – з метою класифікації, групування тощо – перекладати
папери). Існує вироблена практикою
послідовність дій розшифровки народних пісень.
1. Прослуховується пісня. Згори на нотному аркуші записується назва пісні. Під назвою в дужках – жанр (колядка, щедрівка, веснянка тощо).
1. Прослуховується пісня. Згори на нотному аркуші записується назва пісні. Під назвою в дужках – жанр (колядка, щедрівка, веснянка тощо).
2.
Праворуч у верхньому кутку аркуша пишеться паспорт. Назва, жанр, і паспорт
мають бути у чернетці на початку: це дає змогу на стадії формування збірника та
класифікаційної роботи швидко зорієнтуватися у змісті.
3.Біля назви (ліворуч від неї) проставляється
порядкований номер розшифровки. Ця нумерація буде тимчасовою, оскільки вона
вказує тільки на послідовність нотації, останній її номер показує загальну
кількість розшифрованих мелодій. Потім, під час відбору матеріалів для
збірника, біля цього номера (на чернетці) буде виставлено інший номер (краще
кольоровим олівцем чи пастою).
4.Обирається лічильна одиниця – вісімка,
чвертка, чвертка з точкою тощо. Визначається темп за метрономом чи годинником,
орієнтовно вказується характер співу (жваво, весело, сумно, бадьоро).
5.Проставляється ключ і орієнтовно – ключові
знаки. Орієнтовно – бо після завершення розшифровування мелодії їх треба
переглянути: або залишити як є, або відредагувати згідно з обраним принципом
подання ключових знаків
. 6. Визначається за камертоном висота першого
звука мелодії. Якщо розшифровування здійснюватиметься одразу в транспорті,
проставляється ромбічною нотою біля ключа абсолютна висота першого звука
мелодії.
7. Розшифровується з фонограми перша строфа
тексту.
8. Наступний етап – запис звуковисотного контуру
мелодії.
9. Черговий крок – запис ритму.
10. Після цього робиться звірка з фонограмою готового нотнопоетичного тексту і приступають до технічного завершення нотації, а саме: розбивка на такти, виписування вольт, реприз тощо.
10. Після цього робиться звірка з фонограмою готового нотнопоетичного тексту і приступають до технічного завершення нотації, а саме: розбивка на такти, виписування вольт, реприз тощо.
11. Далі
розшифровуються наступні строфи мелодії і тексту. Нотація здійснюється за вказаною
щойно логікою. Якщо мелодія дуже видозмінюється зі строфи в строфу, пісню слід
нотувати всю.
12.Здебільшого ж мелодія повторюється. У такому випадку виписуються варіації.
13. Завершується нотація останнім контрольним прослуховуванням фонограми. При цьому уточняються усі деталі тексту і виконання, у тому числі дихання, акценти, динаміка, темп тощо.
13. Завершується нотація останнім контрольним прослуховуванням фонограми. При цьому уточняються усі деталі тексту і виконання, у тому числі дихання, акценти, динаміка, темп тощо.
14. На закінчення виписується (транскрибується)
повний словесний текст з усіма виконавськими та мовними особливостями. Запис
проводиться построфно. Строфи нумеруються.
15. Нотацію завершують коментарі: відомості із
польового щоденника, з літератури, спостереження над виконанням, критичні
зауваження, теоретичні й практичні міркування, які виникли під час праці над
транскрипцією пісні.
16. У чернетці можуть бути присутні й інші
елементи, зокрема аналітичні, які згодом будуть використані для покажчиків,
передмови та інших потреб. Взагалі чернетка є найважливішим документом (поряд з
фонограмою). Її необхідно зберігати, не псувати і не викидати.
17. Розшифровка
остаточно оформлюється в нотному редакторі Finale, Sibelius для здачі в
архів.
Питання для самоконтролю студентів:
1.Назвіть
порядок дій техніки фонозапису та розшифровки народної пісні
2. Охарактеризуйте головний принцип розшифровувача
1
Ау
ОтветитьУдалитьМного инфы и ничего нужного(
ОтветитьУдалить