Пшемінська Л.О.

 

Завдання для  студентів   2-А,Б,В  курсу з дисципліни     "Історія музики"  (лютий 2021р)

АНТОНІО ВІВАЛЬДІ КОМПОЗИТОР І СВЯЩЕННИК ВІДЕОФІЛЬМ
https://www.youtube.com/watch?v=0cnnOZb3394

Фільм БАХ КОМПОЗИТОР І БОГОСЛОВ
https://www.youtube.com/wa

БЕТХОВЕН  БІОГРАФІЯ

https://www.youtube.com/watch?v=tn0J2jAcP30

Завдання для  студентів   2-А,Б,В  курсу з дисципліни     "Історія музики"  (березень 2021р)

   ТЕМА    РОМАНТИЗМ   У    МУЗИЦІ   ( ХІХ століття )

1.      Прочитати тему, переписати конспективний виклад матеріалу  у робочий зошит.

2.      Підготуватися до виконання тестових завдань

3.  Подивіться відео по темі «Романтизм»

https://www.youtube.com/watch?v=f0iAuJrq4_g&feature=youtu.be

            Романтизм як ідейно-художній напрям у мистецтві сформувався в кінці  ХVІІІ-поч.ХІХ ст. спочатку в літературі, естетиці та філософії Німеччини та Австрії, потім розповсюдився на інші види мистецтва у інші країни Західної Європи.

Причини  виникнення романтизму:

1.Французька буржуазна революція 1789 року.                                                                                    

2.Національно-визвольна боротьба у країнах західної Європи (Італія, Польща, Чехія, Угорщина, Норвегія)

До ХVІІІ ст. романтичними називали літературні твори, у яких оспівувались подвиги лицарів, їх хоробрість та пригоди, ці твори писали романськими мовами.

У ХІХ ст. слово «романтизм» стає художнім терміном. В літературу його запровадив німецький письменник  НОВАЛІС ( Новаліс -  це псевдонім, справжнє ім’я  - Георг Фрідріх фон Гарденберг), у музику – ГОФМАН (Ернест Амадей Теодор Гофман).

Розрізняють три етапи  розвитку романтизму:

1.Ранній романтизм (1810-1830) – Е.Гофман, Ф.Шуберт, К.М.Вебер.                                                         2.Середній (зрілий) романтизм (30-40 рр. ХІХ ст.  – Р.Шуман,   Ф.Шопен.                                              3.Пізній романтизм (після 1848р. до 80-90рр. ХІХ ст.)  –   пізній Ф.Ліст, Р.Вагнер, А.Брукнер, ранній Г.Малер.

Найпізніше романтизм виник у Норвегії (Едвард Гріг) та Фінляндії (Ян Сибеліус).

            Романтики не мирились із оточуючою їх дійсністю, одні проти неї бунтували, інші тікали від неї. Романтика завжди пов’язана із мрією, але в одних випадках мрія здійснюється, а у інших - ні.  Тому розрізняють романтизм прогресивний та  реакційний.

Прогресивний романтизм (революційний) характеризується світлими образами, почуттями надії, оптимізму, здійснення мрії.                                                                                                                      Реакційний романтизм характеризується почуттями приреченості, одинокості, песимізму, мрія не завжди здійснюється.   

ОСНОВНІ РИСИ І ТЕМИ РОМАНТИЗМУ

1.Глибоке  психологічне  проникнення  у світ людських почуттів. Противага дійсності і мрії.                            

2.Образи природи для романтиків – це резонанс людської душі.  Їх твори – це «пейзажі у звуках».

3.Тяжіння до казки, фантастики, містифікації,тем середньовіччя; розповсюдження балад і балетів про утоплениць, чарівниць, небесних посланців, демонів (Р.Вагнер «Лоенгрін», Ф.Мендельсон «Сон у літню ніч», Е.Гріг «Перт Гюнт»).  \

4. Програмність творів ( наявність назви) – розширює контакт між слухачем і задумом композитора. Наприклад, Ф.Ліст та Г. Берліоз описували зміст музичних творів у літературних передмовах).  

5. Тяжіння до мініатюри в інструментальній музиці, в оркестровій (симфонічній) -   до одночастинності. З’являється новий тип симфонії – одночастинна симфонічна поема (засновник Ф.Ліст).

6.Гіперболізація характерів (перебільшення, перенасичення їх.(Наприклад, скорбота у творах   Ф.Ліста  надзвичайно експресивна,пристрасть Тангейзера  і Тристана в творах Р.Вагнера   перенапружена ; герой «Фантастичної симфонії» Г.Берліоза  перебуває у стані екзальтації (тобто підвищеної  збудженості, з нервовими нападами) .

7. Автобіографічність творів.   Наприклад, Г.Берліоз «Фантастична  симфонія», «Гарольд в Італії», Р.Вагнер «Тристан та Ізольда», «Летючий Голандець», твори Ф.Шопена, Р.Шуман «Крейслеріана» та ін.

8. Тема подорожей( тема Сходу, Африки) та образ одинокого мандрівника, великий інтерес до життя і культури інших країн. (Ж.Бізе «Джаміле», «Шукачі перлин», Дж.Верді «Аїда», Мейєрбер «Африканка» та ін.)

9.Тема «лишньої людини», вигнанця, що розчарувався в ідеалі просліджується у творах Г.Берліоза (образ митця із «Фантастичної симфонії», образ Гарольда із «Гарольд в Італії», образ Пера із  сюїти «Пер Гюнт» Е.Гріга та ін.

10.Тема ностальгії, туги за ідеалом (Р.Вагнер «Лоенгрін»), туги за батьківщиною (Ф.Ліст, Ф.Шопен та ін.).На чужині, у вигнанні, в подорожах героїв ніколи не покидають думки про батьківщину

            Яскраву картину епохи, її духовних протиріч відтворив у романі «Гойя» Леон Фейхтвангер: «Ціною великого напруження  народи прагнули відтворити життя велінням розуму. Тепер нерви здали, від осліплюючого яскравого світла розуму люди бігли назад – у сутінки почуттів. Від холоду думки всі прагнули до тепла віри, чуттєвості…Романтики мріяли про відродження середньовіччя, поети проклинали  яскравий сонячний день, захоплюючись чарівним місячним сяйвом…»

Конфліктне сприйняття романтиками світу знаходить відображення у принципі полярних антитез або «двосвіту». Він  проявляється у полярності, двоплановості драматургічних  контрастів ( реальне- фантастичне. Людина – оточуючий її світ), у різкому співставленні естетичних категорій (піднесене і буденне, прекрасне і жахливе, комічне і трагічне) і т.д.

У інструментальній музиці композитори-романтики схильні до фортепіанної мініатюрт: пісні без слів, ноктюрни, прелюдії, вальси, мазурки, а також п’єси із програмними назвами. Серед вокальних жанрів  значне місце зайняли  балади, монологи,   сцени, поеми, пісні.

 В літературі відзначились імена А. Міцкевича(Балади), В.Гюго «Собор Паризької Богоматері», Е.Л.Войнич «Овід», Дж. Байрон «Манфред», «Паломництво  Чайльд Гарольда», «Корсар» - образи розчарованих індивідуалістів-бунтарів.

Романтичний живопис найяскравіше проявив себе у Франції: Каміль Коро, Ежен Делакруа, Теодор Жеріко.

Скульптура: Ф.Рюд «Марсельєза»(виступ добровольців у 1792р.), тріумфальна  арка у Парижі.

Національне стало провідною зіркою  епохи романтизму.

Національні музичні школи та їх представники:

Німецька (австрійська) школа: Ф.Шуберт, К.М.Вебер, Ф.Мендельсон,  Р.Шуман, Р.Вагнер, Й.Брамс  А. Брукнер.

Французька школа:      Ш.Гуно, Г.Берліоз, Дж.Мейєрбер.

Італійська школа:         Дж.Россіні,Н.Паганіні ,Дж.Верді.

Польська школа:          Ф.Шопен, С.Монюшко, Г.Венявський.

Угорська школа:          Ф.Ліст, Ф.Еркель.

Норвезька школа:         Е.Гріг, У.Буль.      

 

1.      Прочитати тему, законспектувати її у робочий зошит.

2.      Для засвоєння теми рекомендую прослухати такі фортепіанні твори Ф.Шопена: мазурка (фа-мінор) op.68 №4, Полонез Ля-мажор, етюд №12 op.10 до-мінор «Революційний», вальс до-дієз мінор. Вальс сі-мінор, Ноктюрн до-дієз мінор, прелюдії №4 мі-мінор, №6 сі-мінор, №7 Ля-мажор, №20 до-мінор.

3.       Виконати практичні завдання (літературний диктант №1, №2): дати короткі відповіді або заповнити пропуски в тексті.

 

ТЕМА:Життєвий творчий шлях Фредеріка Шопена

(1810-1849)

 План

1.Загальна характеристика творчості Ф.Шопена.

2.Біографія композитора.

 1) Дитячі роки Фредеріка.

 2) Роки навчання у Варшавському ліцеї та Вищій школі Музики.

 3)Юнацькі роки: життя у Варшаві, гастролі по Європі, звістка про поразку повстання у Польщі.

 4).Роки вигнання.

     а)Життя у Парижі. Спілкування із передовими митцями того часу.

     б) Жорж Санд і Шопен.

     в) «Золотий час» у творчості  Шопена

5). Останні роки життя Шопена.

3..Творчість Ф.Шопена, характеристика фортепіанних мініатюр.

 

Виклад матеріалу:

 1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ

В історії світової культури ім’я  Фредеріка  Франтішека Шопена займає особливе місце. За живописним визначенням Падеревського: «Із серця Шопена вирвався животворний голос нашої нації як кришталеве джерело із незвіданих глибин землі».

Справжній син Польщі, він був тісно пов'язаний із її революційними колами (кругами). Але разом з тим  більшу частину життя Шопен прожив у Франції, культура якої також формувала геній композитора.

Шопен «співав» свою душу якою  вона і є, і прагнув до одного: бути правдивим у відображенні  тієї свити багатобарвних  вражень і настроїв, які

наповнювали(оточували) його золоті, місячні мрії.

            Композитор у своїй творчості опирається на національні джерела. Він – романтик,який сформувався в атмосфері романтичного мистецтва.

Головною темою творчості Шопена стала тема його БАТЬКІВЩИНИ.

Образи Польщі - картини її величного минулого, образи національної літератури, звуки народних танців і пісень – все це нескінченою вервицею проходить через усю творчість Ф.Шопена,  утворюючи її основний зміст.

Думки Шопена про Польщу перетворювалися у форму  недосяжної романтичної мрії. А важка доля Польщі  додавала  цьому  почуттю відтінок болісної туги за  недосяжним ідеалом.

Стилю Шопена притаманні – вишуканість та делікатність.

Він був чудовим піаністом, порівняти із яким ми можемо лише Ференца Ліста та Сергія Рахманінова.

 Творчість Шопена обмежується рамками фортепіанної музики.

Він є автором 27 етюдів, 60 мазурок, 17 вальсів, 16 полонезів, 21 ноктюрна, 27 етюдів, 24 прелюдій, 4 експромтів, пісень, 2 ф-них концертів (e-moll, f- moll), 2 фортепіанних сонат(h- moll, b- moll), 4 балад.

 

2.БІОГРАФІЯ   Ф.ШОПЕНА  (1810 - 1849)

«Твори  Шопена –це гармати, заховані в квітах»

Р.Шуман

Ф.Шопен – великий польський композитор народився 1 березня 1810 року в маєтку Желязова Воля недалеко від Варшави, де його батько був вихователем дітей графа  Скарбека. Батько Шопена – француз, мати – полячка. Батько ще в молоді роки потрапив до Польщі,був капітаном армії Тадеуша Костюшки, брав участь у народному повстанні, залишився у Польщі і завоював репутацію одного з кращих викладачів  французької мови. Мати Шопена – Юстина Кжижановська –  дуже гарно співала, саме від неї Фредерік успадкував любов до народної музики. З народженням Фредеріка, родина Шопенів переїхала до Варшави. З 6 років почались систематичні заняття фортепіано Фредеріка з Войцехом Живним (чехом за походженням), саме він сформував у Шопена любов до творів Моцарта і Баха.

У 8-річному віці Шопен уже концертував і своєю грою викликав загальне захоплення у Варшаві, його стали називати «польським Моцартом». Перший твір Шопена «Полонез g-moll» був надрукований, коли Шопену було 7 років. Фредерік здобув  блискучу освіту, він добре  знав літературу, історію, вивчав естетику. У 1823р. він вступає до Варшавського Ліцею, а в 1826р. до консерваторії (Вищої школи музики), де  його викладачами стали Казимір Бродзінський та Юзеф Ельснер. Ю.Ельснер так написав про здібності свого учня: «Дивовижні здібності. Безперечно музичний геній». До цього часу Шопен був визнаний кращим піаністом Польщі. Досягнув зрілості його талант композитора, про це свідчать два концерти для фортепіано з оркестром, створені ним у 1829-30рр.Тоді ж Шопен познайомився із юною співачкою Констанцією Гладковською, яка навчалася у Варшавській консерваторії, саме їй судилося стати першим коханням Фредеріка. Для неї він створив одну із кращих пісень «Бажання» («Якби я сонечком на небі сяяла»). Життя у Варшаві було сповнено яскравих музичних вражень. Шопен відвідував багато концертів, особливо сильний вплив на нього  мали виступи скрипаля Н.Паганіні у 1829 р.

 У 1829р. Шопен ненадовго їздив до Відня, де його концерти пройшли із величезним успіхом. Друзі і рідні Шопена розуміють, що йому потрібно відправитися в тривале концертне турне, але Шопен довго не міг наважитись на це,його мучили тривожні передчуття, йому здавалося, що він назавжди покидає батьківщину. Нарешті, восени 1830р. Шопен виїхав із Варшави, друзі подарували йому на прощання кубок із польською землею, зворушливо попрощався із ним Ю.Ельснер, написавши спеціально до цієї події хоровий твір, який виконали його учні. Шопену було 20 років. Передчуття не підвело його він розлучився із батьківщиною назавжди.

Шопен поїхав спочатку у Відень,потім у Штудгардт, там він отримав звістку, що повстання у Польщі 1831р. проти російського самодержавства жорстоко подавлено. У списках одного із таємних товариств було знайдено ім’я Ф.Шопена, його було заочно засуджено до смертельної кари,  або пожиттєвої заборони в’їзду до Польщі (вигнання з батьківщини).З гіркотою композитор попрямував до Парижу, де був змушений прожити решту років свого життя на становищі емігранта; ця вимушена відірваність від  Польщі стала його душевною трагедією на все життя і, безперечно наклала відбиток на його творчість.

В Парижі  Ф.Шопен здобув славу чудового композитора і піаніста. Подібно до Ф.Ліста, він був визнаний кращим піаністом світу. Німецький композитор і піаніст Роберт Шуман так писав про Шопена-виконавця: «Шапки геть, пани, перед вами геній» Найближчими и  його друзями були передові люди того часу: композитори  – Ф.Ліст, Г.Берліоз, Белліні, письменники і поети – О. де Бальзак, Г.Гейне, А.Міцкевич, художник Е.Делакруа, співачка Поліна Віардо. Весною 1834р. у  Карлових Варах він зустрівся із батьками. Його надія одружитися із Марією Водзінською, дочкою одного з багатих польських вельмож, не здійснилася. Батьки Марії не бажали бачити свою дочку заміжньою за музикантом, хоч би і всесвітньо відомим. На багато років він пов’язав своє життя із знаменитою французькою письменницею Авророю Дюдеван (Дюпен), що виступала у пресі під псевдонімом Жорж Санд. Їх роман тривав 9 років. Зиму 1837-38рр. вони провели на о. Майорка (Іспанія), де були створені «24 прелюдії».

Останні роки були дуже сумними: помер батько Шопена, друг Ян Матушинський, розриваються стосунки із Жорж Санд (через її дітей), погіршується стан здоров’я  (туберкульоз). Останніх два роки композитор майже нічого не писав

У 1848р. Шопен відвідав з концертами Англію, виступав перед королевою Вікторією, давав уроки, але через сирий клімат Англії стан здоров’я  сильно погіршвся. Свій останній концерт у Лондоні він дав на користь польських емігрантів. За порадою лікарів він  негайно повернувся до Парижу. Останнім твором композитора була мазурка фа- мінор, яку він вже не міг зіграти.

Помер Шопен 17 жовтня 1849 року у Парижі на руках у своєї сестри Людвіки. Похорони Шопена привернули тисячі його шанувальників, паризькі артисти виконали «Реквієм» В. Моцарта,  прозвучали його власні твори, серед них похоронний марш із фортепіанної сонати сі-бемоль мінор у виконанні оркестру. Друзі принесли  на його могилу кубок із польською землею. Тіло Шопена захоронено на   паризькому  кладовищі Пер-Лашез,а серце, як він і заповідав,було перевезено до Польщі і зберігається водній із колон нефу у костелі Святого Хреста у Варшаві». На колоні напис «Тут покоїться серце Ф. Шопена».

 

Питання для закріплення матеріалу:

1.                  Розкажіть про дитинство і роки навчання Ф.Шопена.

2.                  Якими були його ранні музичні враження? Назвіть першу композиторську      спробу Ф.Шопена.

3.                   Хто із викладачів навчав Шопена у Вищій школі музики, що він сказав про Шопена?

4.                  Які два великі твори написав Шопен у період навчання у Вищій школі музики?

5.                  Коли і чому композитор покинув батьківщину?

6.                  Де прожив Шопен більшу частину свого життя? Хто були його друзі?

7.                  Розкажіть про Шопена-піаніста та про його концертні виступи .Що сказав про нього Р.Шуман?

8.                  Яка тема є провідною у творчості митця? Чому?

9.                  Де похований Ф.Шопен? Чому його серце знаходиться у Польщі?

 

3.ТВОРЧІСТЬ Ф.ШОПЕНА

Творчість Ф.Шопена пов’язана переважно з фортепіано. Великий польський композитор змусив фортепіано зазвучати по-новому, розширивши можливості фортепіанної техніки і збагативши її виражальні засоби. А.Рубінштейн назвав Шопена «душею фортепіано».  За коротке життя Шопен написав дуже багато: 58 мазурок,26 прелюдій, 27етюдів, 17 вальсів,16 полонезів, 21 ноктюрн, 3 сонати, 4 скерцо,2 концерти,17 пісень, 4 балади.

МАЗУРКИ – улюблений жанр Шопена,їх він називав «образки» – тобто сільські  сценки, замальовки життя, пейзажі рідної Польщі,або  драматичні картинки.

МАЗУРКА – це польський національний танець, що народився в Мазовії, жителів Мазовії  називали мазурами, а їх танець – мазуркою. Це сільський танець, трошки грубуватий з частими змінами акцентів в трьохдольному розмірі. Останній твір Шопена – мазурка (фа-мінор) op.68 №4 – всього лише  40 тактів,це – мазурка-сповідь,як тендітна, похилена,  наче ужалена холодом квітка орхідеї.

 

ПОЛОНЕЗИ – їх у Шопена біля 20, самі кращі створені в Парижі,далеко від батьківщини. Полонез – старовинний польський танець шляхтичів, у розмірі ¾ , з дробленням 1 долі,спочатку був тільки чоловічим. Для Шопена-поляка і патріота,полонез – це символ Польщі, твір в якому відроджуються картини величі Польщі, її героїчного минулого з тріумфально-батальними картинами. В них відчувається почуття гордості за минуле батьківщини,скорбота через її втрати та віра в майбутнє відродження. Розрізняють полонези епіко-трагедійні, героїко-войовничі, святково-урочисті, драматичні. Особливої популярності набув Полонез А-dur, який сприймається  як символ  національної гордості і величі Польщі. Він звучить в дусі лицарської відваги, як парадна урочиста хода; в середній частині трубні фанфари посилюють характер лицарства.

  

ВАЛЬСИ  Шопена (їх 17) різні за характером. Це тендітні концертні п’єси; є у Шопена  вальси естрадно-віртуозного типу,ефектні, темпераментні (наприклад:Es-dur op.18, As-dur op.42), є тонкі, скорботно-меланхолійні. Вальс – (від слова «вальцер» –тобто кружляти) відомий віденський танець у розмірі  ¾ ,і походить від лендлера.

НОКТЮРНИ – (від  франц. «нічна пісня») поряд з вальсами самі популярні твори. Ще здавна їх виконували в церкві,а у 18 ст. ноктюрни потрапили у світську музику. У Шопена ноктюрни переважно скорботного характеру з великою напругою почуттів; темп їх повільний, мелодії напрочуд кантиленні, форма 3-частинна, особлива фактура: в лівій руці розкладені акорди (це фон), в правій – звучить мелодія.

 

ПРЕЛЮДІЇ Шопена створені на о.Майорка (1836-39рр.) Вони невеличкі за обсягом, але надзвичайно різнобарвні, глибоко психологічні. Вони то тихі і задумливі, то поривчасті і життєрадісні, іноді суворо-стримані – складають  єдиний цикл із 24 п’єс.

 

ЕТЮДИ Шопена дуже важкі для виконання, це не тільки п’єси для удосконалення  фортепіанної техніки, а й високохудожні за змістом твори. Кумиром для Шопена був скрипаль Н.Паганіні , етюди якого також є надзвичайно мелодійними і складними щодо техніки. Шопен автор 27 етюдів, перші 12 з’явилися у 1833 році op.10, ще 12 пізніше (op.25), 3 етюди без op. Особливої популярності набув етюд №12 op.10 до-мінор, який отримав назву «Революційний», його Шопен створив у Відні, коли отримав звістку про поразку повстання у Польщі.

БАЛАДИ Шопена  глибоко національні твори, пов’язані  з інструментальним минулим Польщі. Створені вони були під враженням поем відомого польського  поета Адама Міцкевича.

 Тема:Танцювальні жанри в творчості Ф.Ліста, Й.Брамса, А.Дворжака

1.     Прочитати тему, законспектувати її у робочий зошит.

     2. Для засвоєння теми рекомендую прослухати « Угорську рапсодія №2 cis moll» Ф.Ліста, «Симфонію із Нового Світу» та «Слав’янський танець №2 е-moll» А.Дворжака, «Угорський танець  fis -moll» Й.Брамса.

      3. Виконати тестові завдання по темі "Романтизм"

                                        

Основні питання

1.     Вплив стилю Вербункош на творчість Ф. Ліста.

2.     А.Дворжак – представник чеської музичної класики, «Славянські танці», «Симфонія із Нового Світу».

3.     Й.Брамс – німецький композитор-романтик; вплив угорського фольклору на творчий доробок композитора.

КОНСПЕКТИВНИЙ ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ

1.Ференц Ліст (1811-1886) – угорський композитор-романтик, піаніст-віртуоз, диригент, педагог, критик та музичний діяч. З 6 років почав займатись музикою, а в 9 років почав виступати з концертами.

З 1839 року слава видатного композитора, піаніста поширюється по всій Європі. Ліст є засновником угорської класичної музики. Характерні риси його музики – це імпровізаційність, романтична піднесеність, часта зміна настрою, експресивна мелодія, віртуозність. В його творчості провідне місце займала угорська тематика. Його 19 «Угорських рапсодій» написані у стилі Вербункош. Цей інструментально-танцювальний стиль стиль виник у місцевому середовищі  Угорщини на початку ХІХст., в той час, коли відбувалася вербовка у куруци (солдати визвольної армії під кер. Ракоці) звучали величні інструментальні награвання, пісні курців.

Особливості стилю Вербункош: циганський лад, юбіляційна мелодія 16-ми, 32-ми, 64-ми тривалостями, підкреслення сильної долі, наявність мелізмів, двох частинної форми, де 1частина повільна  - Lassu (лашу), а 2 – швидка Friss (фріш). У надрах цього стилю із Friss виріс швидкий запальний танець Чардаш, і пісня  Nota  на основі Lassu.

Слухаємо: « Угорська рапсодія №2 cis moll» (будова: повільний вступ, Lassu, Friss).

 2. Антонін Дворжак (1841- 1904) – засновник чеської музичної класики, композитор, диригент, педагог. Його музика проникнута духом патріотизму, оптимізму, насичена слав’янським фольклором. З дитинства навчався грі на скрипці, фортепіано. З 1857 року навчався в органній школі у Празі. Працює у «Тимчасовому театрі» разом із Б.Сметаною (також засновником чеської класики), створює 2 цикли «Слав’янських танців». Перший зошит був  написаний за 20 днів у 1878 році і складався із 8 танців, другий зошит  завершений у 1887 році і також складався із 8 п’єс. В 10 із 16 п’єс  представлені чеські танці: Фуріант, Соуседська, Скочна, Полька, Шпацирка. Серед інших танців: українська Думка, словацький Одземик, польські Мазурка та Полонез, сербське Коло.

         Два з половиною роки Дворжак працює у США як професор і директор Нью-Йоркської консерваторії, тут він створює свою знамениту «Симфонію із Нового Світу», у якій відтворив характер народних індіанських плачів та негритянських спірічуелсів (гімнів негрів-рабів, які стали основою джазу).2 частина симфонії навіяна образами «Пісні про Гайавату» американського поета Г.Лонгфелло про індіанців. (Образ страждаючого індіанця Гайавати, який втратив кохану дружину Міннегагу перетворився у його особисте відчуття туги за Батьківщиною).

 Повернувшись у Чехію, А.Дворжак диригує і викладає у Празькій консерваторії, а з 1901р. стає її директором. Він автор опер «Русалка», «Альфред», «Якобинець», «Реквієму» та ін.

Слухаємо: «Слав’янський танець №2 е-moll»

4.     Йоганнес Брамс (1833-1887)

Йоганнес Брамс народився в Гамбурзі 7 травня 1833 в родині контрабасиста. У хлопчика дуже рано проявився талант. Ним займався спочатку батько, а потім відомий композитор і піаніст Е. Маркса. В 1853 році Й.Брамс разом з Е. Ременьї (угорським скрипалем) здійснив концертне турне, у якому познайомився з Ф. Лістом і Йоахімом. У цьому ж році він зустрівся з Р.Шуманом, який у «Новому музичному журналі» назвав Й.  Брамса талановитим молодим музикантом.

 У 1862 році він переїжджає до Відня і починає керувати співочою Віденською академією. Починаючи з 70-х років XIX століття, композитор повністю присвятив себе творчості, виступав як диригент і піаніст, багато подорожував. У цей час Й. Брамс уже був автором  «Німецького реквієму» та  «Угорсьихі танцві». 

Великого значення в його творчості набув  угорський та слов’янський  фольклор, так як значний період свого життя він провів у Відні. Інтонації та ритми угорської національної музики відобразилися в «Угорських танцях», написаних у стилі Вербункош. Ці музичні  композиції спочатку були призначені для домашнього музикування для фортепіано в 4 руки. «Угорські танці» набули всесвітньої популярності, і  були перекладені для багатьох інструментів та оркестрових складів. Всього 21 танець згруповано у 4 зошита. Перші два зошити (1869 р.), у які увійшло 10 танців, мають світлий колорит, запальний ритм, яскраві життєрадісні теми. В наступні два зошити (1880р.) увійшло 11 танців, в яких помітні більш похмурі  інтонації, помірні темпи. Вважається, що після смерті Р.Вагнера (в 1883 році) Йоганнес Брамс став найвидатнішим композитором свого часу, який отримував нагороди та почесті.

 З 45 до 60 років маестро написав 4 симфонії, Другий фортепіанний концерт, скрипковий концерт, більше 200 сольних пісень, зробив 100 обробок народних пісень, закінчив «Чотири строгі наспіви»

. Йоганнес Брамс довго хворів. Останніми творами  стали: 11 хоральна прелюдія для органу,  цикл  «Я світ покинути повинен». Композитора не стало 3 квітня 1897 року.

Слухаємо: «Угорський танець  fis -moll»

Цікаві факти про Йоганнеса Брамса:

§  Німецький композитор обожнював чистити своє взуття. Він запевняв, що в цей момент в його голові народжуються найпрекрасніші мелодії.

§  На момент одруження батька композитора  йому було 24 роки, а ось матері Хенрік Християни Ніссен було 40 років. Вона страждала кульгавістю, так як одна нога була трохи коротшою за іншу і мала досить хворобливий вигляд. Незважаючи на це батьки Йоганнеса були щасливими людьми. Вони прожили разом 40 років в злагоді і любові до самої смерті.

§  Улюблені іграшки маленького композитора – олов’яні солдатики. У дитинстві він годинами вибудовував олов’яну армію. Коли він став дорослим, дитяче захоплення не переріс. Брамс продовжував грати в солдатиків.

§  Ще одна пристрасть Брамса – читання. А читав він досить багато. Це було його відпочинком, розвагою і хобі.

§  Літо любив проводити на курортах, поправляючи своє здоров’я і надихаючись новими враженнями для написання нових творів. А зиму любив проводити у Відні, даючи концерти в якості диригента або виконавця.

У 57 років композитор вирішив завершити свою творчу кар’єру.

 Виконати тестові завдання з теми Романтизм:  

_______________________________

                                                                                                                                Прізвище, імя студента

Тестові завдання  з  теми

«Романтизм. Творчість Ф.Шуберта»

1.Коли і де сформувався Романтизм як ідейно-художній напрям у мистецтві?

__Романтизм як ідейно-художній напрям сформувався  у             _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.Назвіть причини виникнення Романтизму:

А. Французька буржуазна революція 1789 року.

Б. Національно-визвольна боротьба у країнах західної Європи.

В. Визвольний рух у країнах Східної Європи.

Г. Велике бажання митців відобразити у своїх творах героїв епохи Просвітництва.

Вставити пропущені слова у речення

3.До ХVІІІ ст. романтичними називали літературні твори, у яких оспівувались _______________________  , ці твори писали ____________________ мовами.

 4.У літературу в  ХІХ ст. термін  «романтизм» запровадив німецький письменник -     ___________________, у музику –__________________.

5. Романтизм, який характеризується світлими образами, почуттями надії, оптимізму, здійснення мрії – це __________________________ романтизм .  .

6. Романтизм, який  характеризується почуттями   приреченості, одинокості, песимізму,  у якому мрія не завжди здійснюється, це ____________________романтизм .

7.Гасло  Романтизму –____________________  , Класицизму – ______________________.

Завдання на встановлення відповідності між колонками

До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і поставте позначку на перетині відповідних колонок і рядків

8. Установіть відповідність між етапом розвитку романтизму та композиторами, які працювали у цей період.

1.Пізній романтизм (після 1848р.- 80-90рр. ХІХ ст.)	А. Е.Гофман, Ф.Шуберт, К.М.Вебер.
2. Ранній романтизм (1810-1830)	Б. Р.Шуман,   Ф.Шопен.
3. Середній (зрілий) романтизм (30-40 рр. ХІХ ст.)	В. Й.С.Бах, Г.Ф.Гендель
	Г. пізній Ф.Ліст, Р.Вагнер, А.Брукнер, ранній Г.Малер.

9. Установіть відповідність між композиторами  та національною школою,  до якої  вони належать:

1. Дж.Россіні, Н.Паганіні , Дж.Верді	А. Норвезька школа
2.Е.Гріг, У.Буль	Б.Німецька (австрійська) школа
3.Ф..Шопен, С.Монюшко, Г.Венявський	В.Італійська школа
4.Ф.Шуберт, Р.Шуман, Р.Вагнер, Й.Брамс, Ф.Мендельсон та ін..	Г.Угорська школа
5.Ф.Ліст, Ф.Еркель.	Д. Польська школа

Позначте правильні відповіді .

10. ПОЗНАЧТЕ ТВЕРДЖЕННЯ ЗНАКОМ +(Так) АБО –(Ні)

№з/п	Основні риси і теми романтизму	Так(+), Ні (-).
1.	Гіперболізація характерів
2.	Тема війни і перемоги.
3.	Глибоке  психологічне  проникнення  у світ людських почуттів. Противага дійсності і мрії.
4.	Тяжіння до мініатюри в інструментальній музиці, в оркестровій (симфонічній) -   до одночастинності.
5.	Тяжіння до  4-частинності у симфонічній музиці.
6.	Образи природи для романтиків – це резонанс людської душі.  Їх твори – це «пейзажі у звуках».
7.	Тема «лишньої людини», вигнанця, що розчарувався в ідеалі.
8.	Тяжіння до казки, фантастики, містифікації,тем середньовіччя; розповсюдження балад і балетів про утоплениць, чарівниць, небесних посланців, демонів .
9.	Великий інтерес до музики класичної і докласичної доби.
10.	Тема подорожей( тема Сходу, Африки) та образ одинокого мандрівника, великий інтерес до життя і культури інших країн.
11.	Тема ностальгії, туги за ідеалом туги за батьківщиною
12.	Програмність творів
13.	Автобіографічність творів

11. Засновником нового типу симфонії - одночастинної симфонічної  поеми вважають:.

А. Ф.Ліста;         Б. Ф.Шопена;        В.Ж.Бізе;     Г. Е.Гріга

12.Кого із композиторів вважають першим представником романтизму у музиці?

А.  Р.Вагнера;    Б. Е.Гріга;   В.Р.Шумана; Г.Ф.Шуберта

13.. Головна тема творчості Ф.Шуберта:

А. Тема ностальгії;    Б. Тема війни і миру;   В.Тема  кохання; Г.Тема трагічної самотності

14.Творчість Ф.Шуберта належить до:

А. Прогресивного Романтизму;

Б. Класицизму;

В.Реакційного Романтизму;

Г.Імпресіонізму

15. Шуберта вважають засновником нового типу симфонізму :

А.Пісенного;  Б. Романтичного; В.Програмного;  Г.Класичного

16.Яку роль відіграє фортепіанний акомпанемент у  вокальних творах Ф.Шуберта?

А.Роль  головної мелодії;

Б. Роль «звукозображальності»;

В.Роль гармонічного  забарвлення;

Г. Роль звичайного супроводу

17. Хто є героєм вокальних циклів Ф.Шуберта «Прекрасна млинарка» та «Зимовий шлях»?

А. Самотній мандрівник;           Б. Поет;         В. Шарманщик;         Г.Прозорий струмок

Вставити пропущені слова у речення:

18 У пісні Ф.Шуберта «Серенада» акомпанемент зображує __________________________, у пісні «Маргарита за прядкою» він імітує _________________________________,  у пісні «Форель» __________________________________,  у баладі «Лісовий Цар» ______________________________________.

19. Які танцювальні жанри використовує у своїй інструментальній музиці Ф.Шуберт? _____________________________________________________________________________

20. Шуберт автор понад ______ пісень для голосу у супроводі фортепіано, та циклів пісень __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 Завдання для студентів  2-А,Б,В  курсу з дисципліни 

         "Історія музики" (березень 2021р.)

     1.     Прочитати тему, законспектувати її у робочий зошит.

    2. Для засвоєння теми рекомендуюпрослухати та подивитись фільм-оперу «Ріголетто» (1982) на You Tube. 

Тема: Джузепе Верді (1813-1901)

Опера «Ріголетто»

 Опера «Ріголетто» створена Дж.Верді за драмою фрацузького письменника В.Гюго « Король розважається». Твір перед революцією 1848 року був заборонений цензурою. Дж.Верді написав оперу у 1851 році дуже швидко за 40 днів, опера спочатку мала назву «Прокляття». Прем’єра відбулася 11 березня 1851 року у Венеції і мала великий успіх. Лібрето створив Франческо Марія П’яве. Для уникнення цензурної заборони було змінено місце подій (Франнцію на Італію), час подій, замість короля в опері  геоцог Мантуанський.

 Головний герой опери – блазень та горбун Ріголетто,  його по праву вважають самим яскравим героєм у творах Верді. Людина з високим інтелектом, він змушений виконувати принизливу для нього роль блазня при дворі знатного пана. Лише наодинці з рідною дочкою, він стає справжнім, без маски.

Основна думка опери: зовнішня краса – це ще не досконалість, важлива внутрішня краса.

 В опері «Ріголетто» автор показує справжнє та чисте кохання, яке змушує дівчину Джильду пожертвувати собою заради коханого. Крім того в ній є зради, найманий вбивця, містика і либокий біль батька, який втратив єдину доньку.

Дійові особи	Голос	Опис
Герцог Мантуанський	тенор	гультяй, який  легкістю разбиває сердця дівчат
Ріголетто	баритон	блазень герцога,який приховує свої справжні почуття під маскою
Джильда	сопрано	дочка Ріголетто, яку він ховає від  усіх
Спарафучиле	бас	найманий вбивця, якого приводить Ріголетто
Маддалена	контральто	сестра бандита, закохана у герцога Мантуанського
Джована	меццо-сопрано	прислужниця Джильди
Граф Монтероне	баритон	мститься герцогу за свою дочку і проклинає його разом із Ріголетто
Граф Чепрано	бас	закликає помститись Ріголетто за його насмішки

Короткий зміст опери:

         Бал в палаці Герцога Мантуанського, Ріголетто насміхається над придворними, виконуючи свою роль блазня, радить викрасти графиню Чепрано для Герцога, чим викликає обурення графа Чепрано. Раптом з’являється граф Монтероне, який прийшов помститись гультяю-герцогу за свою доньку, яку викрали для  нього його прибічники і проклинає Герцога, а разом із ним і блазня Ріголетто, який посміявся над графом.

У Ріголетто є красуня-донька Джильда, яка мешкає далеко в глухому передмісті, блазень ховає її від очей підступних придворних. Та він не врахував головного ворога – гультяя Герцога Мантуанського, який переодягнувшись бідним студентом познайомився із Джильдою під час служби Божої у храмі, він охмуряє її і сам освідчується їй в коханні. Тим часом придворні, задумали помститись злому і уїдливий Ріголетто, викрали вночі його доньку, вважаючи її коханкою блазня та привезли у покої до Герцога. Нещасний Ріголетто приходить у палац до Герцога, він ладен на колінах благати його повернути доньку. Біль, страждання і муки відчутні у його пісеньці «Ля-ра, ля-ра», та гнівне обурення у арії «Куртизани…». Із покоїв Герцога вибігає Джильда. Вона не розуміє, чому батько такий засмучений, адже той кого вона кохає поряд, вона і не здогадується, що її коханий сам Герцог. Бажаючи помститись, зневірений блазень наймає вбивцю Спарафучиле, щоби той розправився з велелюбним зрадником. Але Герцог виявляється хитрішим, він заграє до сестри Спарафучиле – Маддалени, сам освідчується їй у коханні; вона умовляє брата не убивати Герцога. Спарафучиле домовляється із сестрою убити того, хто перший постукає у двері. Джильда не хоче вірити батькові, що Герцог зрадник. Тоді Ріголетто веде її до притона Спарафучиле, який знаходиться на березі річки і через щілину у стіні доводить їй, що Герцог не той за кого видає себе, показує їй як він залицяється до Маддалени. Джильда плаче, коли чує, що він говорить Маддалені ті самі слова освідчення, які говорив і їй. Звучить унікальний квартет (Герцог, Маддалена, Ріголетто і Джильда), у якому Герцог розсипає компліменти Маддалені, Маддалена сміється, Джильда плаче, спостерігаючи за зрадою, Ріголетто втішає доньку. У квартеті композитор тонко передав емоційний стан кожного із персонажів. Ріголетто наказує доньці переодягнутись у чоловічий костюм і негайно покинути Мантую, їхати у Верону, а сам чекає Спарафучиле, який повинен передати йому мішок із трупом Герцога, щоби кинути цей мішок у річку. Джильда потайки від батька вирішує врятувати свого коханого, попередити його про заплановане убивство і заходить у притон.. Під час бурі відбувається  страшна трагедія., Спарафучиле виносить мішок з трупом. Блазень тріумфує, нарешті він помстився,  але у той момент, коли він намагається викинути йогоу річку… здаля чує пісню, яку співає Герцог «Серце красунь». Ріголетто розкриває мішок і бачить там помираючу Джильду.

Оперу «Ріголетто» Дж.Верді вважав своїм найкращим твором.

Завдання з «Історії музики»для студентів 2 А,Б,В курсу

 (квітень 2021р.)

1.      Прочитати тему, переписати матеріал у робочий зошит.

2.      Прослухати фрагменти опери «Кармен», подивитися фільм-оперу «Кармен» на You Tube.

3.      Після прослуховування твору дати письмову відповідь на питання: визначте, чий музичний образ –  Хозе чи Ескамільйо –  став популярнішим і чому?

4.      Підготувати презентацію по темі: опера «Кармен» Ж.Бізе.

Відповідь на 3 питання та презентацію відправити для перевірки викладачу, скориставшись електронною поштою: e-mail: larisapsheminska@ukr.net або на вайбер (тел.097 106 21 43)

 

  Тема:  Жорж Бізе

(1838-1875)

Жорж Бізе — французький композитор, автор знаменитих опер «Кармен», «Джаміле», «Шукачі перлин», «Пертська красуня», музики до драми А.Доде «Арлезіанка».

Короткі біографічні відомості про композитора: народився Ж.Бізе 25 жовтня 1838року в Парижі у музичній родині. Талант у хлопчика був рано виявлений: у віці 4 років він вже знав ноти, у 9-річному віці вступив у Паризьку консерваторію. Він володав феноменальним слухом, пам’яттю, блискучими піаністичними і композиторськими даними. В 1857р., коли Жоржу виповнилося 19 років, він був удостоєний Великої Римської премії за досягнення у виконавстві та композиції, що давало право провести цілих 3 роки в Італії, з метою удосконалення. Він ствоює композиції різних жанрів (симфонічну сюїту, кантату, романси і фортепіанні п’єси). Після повернення з Італії починає писати опери, музику до дами А.Доде «Арлезіанка». Опера «Кармен» була найбільшим творчим досягненням композитора і його лебединою піснею. Після провалу прем’єри через три місяці 3 червня 1875 року композитора не стало, він помер, не доживши до 37 років.

Опера «Кармен» (1875)

Опера «Кармен» — один із шедеврів оперного мистецтва. Ж. Бізе створив її у 1875 році за новелою французького письменника Проспера Меріме. Лібрето написали досвідчені лібретисти А. Мельяк (1831—1897) і Л. Галеви (1834—1908). Прем’єра відбулася 3 березня 1875 році у театрі «Комік опера» і мала провал. Відгуки преси були негативними, буржуа вважали музику опери дуже серйозною і складною, образ циганки-контрабандистки був їм не до душі. Ж.Бізе важко переніс провал свого улюбленого твору, через три місяці він помер. Його передчасна смерть, вірогідно, була прискорена тим світським скандалом, який відбувся навколо «Кармен». П.Чайковський писав:«...я вивчив оперу напам’ять, всю від початку до кінця». А в 1880 році він стверджував: «Як на мене, то «Кармен» у повному розумінні слова шедевр, не знаю чи невдача так подіяла на Бізе, я переконаний, що років через десять, ця опера буде найпопулярнішою у світі». Ці слова стали пророчими, опера швидко завоювала популярність у всьому світі і сьогодні немає жодного оперного театру, у репертуарі якого не було б «Кармен».

Літератори А. Мельяк і Л. Галеві майстерно розробили лібрето, наситивши його драматизмом, поглибили емоційні контрасти, створили виразні образи дійових осіб, які багато в чому були відмінними від їх літературних прототипів. Хозе, який зображений у новелі як похмурий, гордий і суворий разбійник, в опере придбав інші риси; простий селянський парубок, ставший драгуном, зображений чесною, але запальною та слабохарактерною людиною. Образ вольового, мужнього тореадора Ескамільйо, отримав у опері яскраву характеристику. Образ ніжної та ласкавої нареченої Хозе Мікаели, відтіняє неприборканий характер головної героїні. Лібретисти зуміли усунути усі негативні риси хитрої злодійки Кармен, значно змінивши образ, і зробили його яскравим і привабливим. Кармен в опері — втілення жіночої краси та чарівності, пристрасті, волелюбності та сміливості. І, нарешті, в оперу було введено колоритні народні сцени: романтичні фігури циган і контрабандистів, життя яскравого натовпу, що розважається, дивлячись кориду. На цьому тлі відбувається трагічна розв’язка.

Опера відкривається увертюрою, в якій співставлені образи:

Розділ А: картина сонячної Іспанії, Севільї;

Розділ В: тема тореадора, образ народного свята;

Розділ С: тема трагічної долі Кармен.

 1 акт починається народними сценами: хор солдат, завзятий марш хлопчиків, хор дівчат, робітниць тютюнової фабрики. Вихід Кармен —  її хабанера «У кохання, як в пташки, крила» близька гордовитим испанским пісням-танцям. В ній вона висловлює свою життєву філософію: «Кохання вільне та мінливе, і ніхто не може панувати над ним». Темпераментна музика Хабанери передає спокусливу красу циганки, її горду вдачу, розкриває здатність до сильних і пристрасних почуттів. Кармен вчинила бійку на фабриці, полоснула ножем одну із робітниць, за це її ведуть у в’язницю драгуни, серед них сержант — красень Хозе. По дорозі Кармен пошепки призначає Хозе побачення, дарує йому пахучу кетягу акації, штовхає його ї тікає. За втечу полонянки Хозе сам потрапляє до в’язниці. Там він згадує красуню-Кармен, яка звела його з розуму і забуває про свою наречену Мікаелу.

2 акт розпочинається колоритним симфонічним антрактом. Таверна Лілас-Пастья, Кармен серед контрабандистів, сюди прийшов і Хозе. Запальний циганський танець відкриває 2 акт. Пісня про грізного чоловіка, сегеділья, дует Кармен і Хозе створюють багатогранний образ волелюбної циганки. У таверну завітав улюбленець публіки тореадор Ескамільйо. Кармен зачарована ним. До неї залицяєься і Цуніга (начальник Хозе), викликаючи ревнощі Хозе, між ним та Цунігою відбувається сутичка, Хозе дістає шаблю, цим самим він порушує присягу, а це означає, що дорога в казарми йому відрізана, він залишається з контрабандисами і стає на шлях, повний тривог і небезпеки. Дует Кармен і Хозе — важлива сцена опери, зіткнення двох характерів, поглядів на життя і кохання. Втіленням життєвих ідеалів героїв є «арія з квіткою» Хозе («Бачиш як свято зберігаю, цю квітку, що подарувала…») та пісня Кармен, її гімн волі «Туди, туди, у рідні гори». Якщо в характеристиці Хозе панує стихія пісні-романсу, яка підкреслює його душевну м’якість, то непокірний дух Кармен розкривається у темпераментних ритмах та наспівах іспанських народних пісень.

            Симфонічний антракт до третього акту малює поетичну картину природи — спокій і тишу дрімаючих гір. Центральний епізод третього акту — сцена гадання (терцет); образи веселих подруг Фраскіти і Мерседес відтіняють скорбний раздум Кармен, їй карти віщують смерть, вперше Кармен постає перед нами в трагічному образі. Наречена Хозе Мікаела прийшла у табір контрабандистів, щоби забрати Хозе, та він її і чути не хоче. Лірична арія Микаели «Даремно себе запевняю» набуває рішучого характеру. Зустріч Хозе з Ескамильйо створює драматичну ситуацію. Між ними відбувається сутичка, Кармен не любить більше Хозе, її цікавить Ескамільйо, відбувається сварка Кармен і Хозе. Мікаела благає повернутись у рідне село, говорить про те, що у Хозе помирає мати і хоче попрощатись із сином. Хозе іде з Мікаелою. Та він погрожує Кармен повернутися.

Симфонічний антракт до четвертого акту, витриманий у характері іспанського народного танцю «поло», — один із кращих прикладів проникнення Бізе у дух народної музики.

Акт розпадається на дві половини: картинам яскравого народного свята протиставлна особиста драма героїв. Урочисто-героїчний марш і хор супроводжують тріумфальну ходу Ескамільйо. Подруги Кармен говорять їй, що за нею невідступно слідкує Хозе. Він зупиняє Кармен і говорить їй про своє кохання, проте вона його вже не кохає. Звучить дует Кармен і Хозе, в якому горда циганка говорить: «Вільною народилась, вільною і помру». Під час народних веселощів та розваг відбувається трагічна розв’язка стосунків між головними героями. В розпачі Хозе убиває свою кохану, а сам здається в руки правосуддя.

 Петро Чайковський говорив: «Я не можу без сліз грати останню сцену опери», він назвав оперу «Кармен» «Духмяною музичною квіткою дивовижної краси». Переважна більшість людей на нашій планеті впізнає, і навіть зможе наспівати мелодію  Хабанери та куплетів Тореадора. Недарма вважають, що опера «Кармен» є музичним еталоном цілої епохи.  

Довідка: ХАБАНЕРА – народний танець-пісня, що виник на Кубі, а пізніше отримав популярність в Іспанії. Оскільки події опери відбуваються саме в Іспанії, то музична характеристика Кармен пов'язана з піснями й танцями іспанського та циганського народів (хабанера, сегідилья, циганський танець), що вирізняються вогняним темпераментом.

Завдання  з «Історії музики» для студентів 2-А,Б,В  курсу (квітень)

1.       Прочитайте лекційний матеріал, законспектуйте у робочий зошит, прослухайте музичні номери із сюїти «Пер Гюнт» Е.Гріга (сюїта 1: №1, №2, №3, №4; сюїта 2: №4). 

2.      Уміти переказати зміст п’єси Г.Ібсена «Пер Гюнт».

3.      За допомогою яких виразних засобів  музики композитор малює образи-характеристики та музичні пейзажі у сюїті «Пер Гюнт».

4.      Що символізує образ Сольвейг у творі? Наведіть приклади подібних образів  у  творчості інших композиторів (письмово).

Відповідь на 4 питання  відправити для перевірки викладачу, скориставшись електронною поштою: e-mail: larisapsheminska@ukr.net

або на вайбер (тел.097 106 21 43)

Тема:  Едвард Гріг (1843-1907)

Сюїта «Пер Гюнт»

         Едвард Гріг – норвезький композитор ХІХ ст. Його батьківщина – казково прекрасна і велична – це північна країна, край скель і фйордів, гірських вершин та чарівного північного сяйва. Багата і своєрідна народна музика Норвегії – пісні і танці (гангар, спрінгар, халлінг), легенди та стародавні оповідання. Народну творчість Е.Гріг вважав джерелом свого натхнення. У його творах ожили персонажі норвезької казки – ельфи, гноми, тролі, кобольди. «Я записав народну музику своєї країни» – говорив Е.Гріг.  Його ім’я стало символом норвезької музики. У багаточисельних «Ліричних п’єсах» (їх 66), «Листках із альбома», концерті для фортепіано з оркестром, трьох скрипкових сонатах, в романсах і піснях він оспівав свою Батьківщину, красу народних оповідань.

Біографічна довідка: Е.Гріг народився 15.06.1843 року у м.Бергені, в родині нащадка шотландського купця. Його батько, Олександр Гріг займав посаду британського консула в Бергені, мати, Гезіна Хагеруп, була піаністкою, закінчила Гамбурзьку консерваторію, куди зазвичай брали тільки чоловіків. Едварда, його брата і трьох сестер з дитинства навчали музиці, як було прийнято в заможних родинах. Вперше майбутній композитор сів за фортепіано у чотири роки. У віці 12 років Едвард складав вже власну музику. За порадою відомого скрипаля Уле Буля батьки віддали Едварда до консерваторії Лейпцига (1858-1862рр.), де він навчався як композитор і піаніст у Карла Райнеке. З 1863  р. Гріг мешкає у Копенгагені (Данія), тут він познайомився із Г.Х. Андерсеном. У Копенгагені він створює багато музики. Повернувшись на Батьківщину, у 1867 році заснував Норвезьку музичну академію. Протягом кількох років Е.Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі й Угорщині, даючи концерти із дружиною – співачкою Ніною Хагеруп. У Римі Гріг познайомився із Ф.Лістом, під враженням від цієї зустрічі він написав один із найвідоміших своїх творів «Сигурда Хрестоносець». Всесвітню славу принесла композитору сюїта «Пер Гюнт» (1875 році). Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського (1893) і Оксфордського університетів (1906); був обраний у члени Інституту Франції й Берлінської академії. У 1898 році Е. Гріг організував у Бергені перший норвезький фестиваль народної музики (1898), який проводиться і у наш час. Композитор опублікував 637 пісень та романсів. У Бергені він побудував будиночок, в якому мешкав до останніх днів свого життя і назвав його «Трольхауген» (що перекладається як «пагорб тролів»). Е. Гріг помер у Бергені 4.09.1907 року, похований в одній могилі з дружиною Ніною Хагеруп.

 Сюїта «Пер Гюнт». Один із самих видатних творів Е.Гріга – музика до драми Генріха Ібсена «Пер Гюнт» був написаний у 1875 році. Прем’єра вистави з музикою Е.Гріга відбулася 24 лютого 1876року у Крістіанії і мала величезний успіх. За сезон вона була поставлена 36 разів. Музика Е.Гріга так сподобалась публіці, що згодом, щоб вона могла звучати не тільки у драмтеатрі, а й у концертному виконанні, композитор склав дві сюїти для оркестра, у кожну з  яких увійшло по 4 номери, які автор обрав із 23 композицій.

Короткий зміст твору: Герой п’єси Пер Гюнт – простий селянський парубок, мрійник і фантазер, який безмежно любить свою мати Озе та дівчину Сольвейг (це ім’я в перекладі з норвезької мови означає «сонячний шлях»). Юнак мріє про багатство і славу, він хоче повернути багатство, яке колись у спадок дісталося його батькові, але той не зумів його зберегти і збанкрутував. Пер постійно хвалиться, люди сміються над ним. На весіллі у Хегстеді він викрадає чужу наречену Інгрід. На Пера починається полювання, його розшукують. Егоїста та циніка Пера за його тяжкі проступки односельці виганяють із рідних місць. Від горя помирає мати, покинута ним дівчина Сольвейг залишається одна. Пер тікає у гори, там його оточують тролі, а їх король закликає Пера «бути завжди задоволеним собою». Йому ледве вдається утекти з королівства злих тролів.

Пер потрапляє на піратський корабль, він ввозить із Африки до Америки чорношкірих рабів, у Китай – ідолів-божків та християнських місіонерів. Та залишок свого життя він вирішує присвятити розвагам та відпочинку, біля узбережжя Аравійського півострова він залишає свою яхту, а сам, узявши скриньку із скарбами, вирушає у путь спекотними пісками пустелі. По дорозі він зустрічає красуню-Анітру, дочку бедуїнського вождя, вона танцює для Пера, пригощає чарівним напоєм, ошукує його, забравши гроші і скарби, і тікає на коні у пустелю, залишивши Пера одного. Він повертається до своєї яхти, але його друзі відплили на ній уже дуже далеко. Тоді він знову починає життя спочатку. У мандрах по світу Пер Гюнт декілька разів досягав своєї мети – казкового багатства, але, накопичуюючи його обманом, він кожен раз втрачав його. Старий та змучений, з глибоким відчуттям одинокості через 40 років повертається він додому, де знаходить у далекій лісовій хатинці вже стареньку, осліплу Сольвейг, яка весь цей час чекала на Пера і вірила, що він повернеться. «Ти піснею зробив життя моє» – говорить вона своєму коханому. Він помирає у неї на руках під її колискову, тепер він щасливий, виявляється його життя не пройшло марно, а щастя, яке він намагався знайти за далекими морями було поруч.

 Сюїта 1

№1. «Ранок»  Цією п’єсою-пейзажем починається перша сюїта. Це спомин Пера про Батьківщину. Мелодія, побудована на звуках пентатоніки додає мелодії свіжості і чарівності, а тембри духових інструментів флейти і гобоя імітують награвання пастушка на свірелі. Це не тільки фарби світанку, а й душевний настрій, який виникає при спогляданні на схід сонця. Музика малює поступове пробудження природи – ніжне щебетання пташок, шелестіння вітерця у листі, переливчастий голос прозорого джерельця. Гучність наростає від «p»до « f», виникає відчуття підйому сонця над обрієм.

№2. Смерть Озе. Після прем’єри «Пера Гюнта» норвезькі газети писали, що «Смерть Озе» – це маленький симфонічний шедевр. Музика вражає слухача силою скорботи і болю. Пер сидить біля помираючої матері і розповідає їй гарну казку про те, як вони удвох запрошені у чарівний палац, їх на санях везе по засніженому лісі вороний кінь. Там їх зустрічає сам святий Петро. Син помічає, що мати, слухаючи чарівну казку, засинає назавжди.

На протязі усієї п’єси звучить монотонна мелодія акордового складу, яка важко підіймається угору, але не досягнувши вершини гірко спадає, ритм мелодії створює характер траурної ходи. Акордова фактура нагадує звучання церковного хору, сумна тональність сі-мінор, повільний темп створюють стан гіркого розпачу. Раптом на мить з’являється світло. Можливо це світло казкового палацу-рая, куди їдуть на коні мати із сином. За переказом, святий Петро (учень Христа) зберігав ключі від воріт раю. П’єса завершується сумними низхідними інтонаціями. Особливий характер піднесеного суму досягається використанням тембрів струнних із сурдинами.

№3. «Танець Анітри». Це музичний портрет чарівної танцівниці. Форма тричастинна – АВА. Тендітна оркестрова п’єса цікава використанням різноманітних штрихів. Мелодія розділу А звучить у скрипок, а акомпанемент виконують віолончелі та альти штрихом pizzicato, композитор додав тембр трикутника, його ніжний дзвін подібний до сяйва дорогоцінного каміння на вбранні бедуїнської красуні. У розділі В як у калейдоскопі змінюються теми, зменшені септакорди додають характер витонченості і ніжності. У репризу вплетено імітації та млісні хроматичні ходи.

№4. «В печері короля гір». Пер потрапляє у царство тролів – фантастичних злих істот. У тронному залі збираються придворні короля гір – тролі, кобольди, гноми, щоби святкувати весілля своєї принцеси із Пером. Пер і не підозрою про небезпеку і ледь не гине у темній печері. В основі п’єси усього одна тема в характері маршу. Її виконують фаготи у низькому регістрі насторожено і загадково. Поступово темп прискорюється і повільна тема перетворюється на вихор дикого танцю. Воплі, взвизгування різних інструментів передають фантастичну атмосферу свята в печері короля гір.

 Сюїта 2

№1 «Скарга Інгрід» малює гнів викраденої нареченої, її тема взята композитором із фольклорних джерел – це новезький весільний танець. Щемливі секундові інтонації імітують плач нареченої.

№2 «Арабський танець». Картина східного пейзажу аравійської пустелі із вишуканою мелодією і ритмами.

№3 «Повернення Пера». Образ неспокійного моря порівнюється із особистою трагедією героя.

№4. «Пісня Сольвейг». Образ Сольвейг – це символ кохання, жіночої відданості, символ Норвегії. Пісня обрамлена коротким вступом і заключенням – це сумна наспівна мелодія у народному дусі. В пісні два куплети, кожен із яких складається із заспіва та приспіва. Заспів наспівний із відтінком щемливого суму. Приспів – танцювальний, це згадка Сольвейг про першу зустріч із Пером на галасливому сільському святі. Він для неї – музика надії і щастя.

Музика «Пер Гюнта» у кінематографі

Ранок	Щастя (2017)
	Австралійський ніндзя (2017)
	Хопчики та дівчатка» (2017)
	Книга життя (2014)
	Сімейка Крудс (2013)
В печері короля гір	Мерли (2016)
	Американська сімейка (2013)
	Агент Джоні Інглиш: Перезавантаження (2011)
	Соціальна мережа (2010)
Смерть Озе	Неруда (2016)
	Довір’я (2016)
Пісня Сольвейг	Вуглі (2015)
	Лицар кубків (2015)
Танець Анітри	У Філадельфії завжди сонячно (2012)
	Ідеальний господар (2010)
	Вона – чоловік (2006)

 Завдання з «Історії музики» для студентів 2 А,Б, В   курсу

(квітень 2021)

1.     Прочитати тему, переписати її у робочий зошит.

2.     Прослухати самостійно  запропоновані фрагменти музичних творів.

Тема:  Творчість М.Глінки

Гурток «Могуча кучка»

Творчість О.П.Бородіна

Виклад матеріалу:

1.Михайло Іванович Глінка (1804-1857) – російський композитор, основоположник російської класичної музики.

Коротка біографічні відомості: Народився композитор у селі Новоспаське Смоленської губернії у родині поміщика польського походження. Змалку він захоплювався російськими народними піснями, а також любив грати на фортепіано. Його музичному обдаруванню сприяв і кріпацький оркестр. Який належав дядькові митця.Саме у виконанні цього оркестру Глінка вперше почув професійну симфонічну музику.

У 13 років Михайло починає навчатись у Благородному пансіоні при Головному педагогічному  інституті (він начався разом із братом О.С.Пушкіна – Левом). Заняття музикою він не припиняє, бере уроки у Джона Фільда.

Закінчивши навчання, композитор вирішив присвятити себе музиці. Для удосконалення своїх умінь у 1830р.він їде за кордон, де відвідує найбільші музичні центри – Мілан, Рим, Неаполь, Венецію, Дрезден, слухає опери в кращих театрах світу, знайомиться з відомими композиторами того часу: Г.Доніцетті, В.Белліні, Г.Берліозом, Ф.Мендельсоном, бере уроки  музики у відомого німецького теоретика і педагога Зігфріда Дена.

            Повернувшись у Петербург Глінка пише свою першу оперу «Життя за царя» («Іван Сусанін»( 1836)). У цей  час він працює капельмейстром Придворної співацької капели. Цікаво, що для пошуку співаків капели композитор їздив в Україну, бував у Ніжині, Ічні, Григорівці, Чернігові, Монастирищах, а також в Качанівці, де працював над своєю наступною оперою «Руслан і Людмила». В цей період він також створив низку романсів, об’єднаних під загальною назвою «Прощання з Петербургом» і «Вальс-фантазію», що був спочатку написаний для фортепіано, але згодом композитор створив і оркестрову версію. У 1845р. митець їде в тривалу подорож у Іспанію, Францію, Німеччину, де займався вивченням народної музики цих країн. Це відобразилось у його іспанських увертюрах «Ніч в Мадриді» та «Арагонська хота» (хота – назва іспанського танцю). Останні роки життя Глінка провів у Петербурзі, Новоспаському, Смоленську, Варшаві. Помер у Берліні, його тіло перевезли до Росії і поховали у Петербурзі на кладовищі Олександро-Невської Лаври.

Творча спадщина:

·        Опери «Життя за царя»(«Іван Сусанін»), «Руслан і Людмила»;

·        Симфонічні твори: «Камаринська», «Вальс-фантазія», увертюри «Ніч в Мадриді» та «Арагонська хота»;

·        Романси («Венеціанська ніч», «Нічний зефір», «Пісня Маргарити», «Фінський залив» та ін.

М.Глінка. Опера «Іван Сусанін»

Сюжетом цієї опери стали реальні історичні події 1612 року, а саме подвиг костромського селянина Івана Сусаніна, який погодився стати провідником загону поляків, що прийшли у його село Домніно. Він завів їх у болото, з якого вони не змогли вибратися, за це поляки убили Сусаніна, але й самі загинули. Цікаво, що у підготовці до вистави брав участь також і молодий Тарас Шевченко – тоді ще нікому невідомий кріпак поміщика П.Енгельгарда й учень маляра В.Ширяєва. Він зробив підготовчі малюнки для орнаменту залу, що прикрашали плафон, під яким підвішувалася величезна кришталева люстра у золотій оправі. За відмінно виконану роботу під час розпису залу він одержав право бути на виставі.

Короткий зміст опери: В першій дії ми знайомимося з Іваном Сусаніним та його дочкою Антонідою. Події відбуваються в селі Домніно біля Костроми. Сусанін говорить своїй дочці про те, що поляки готують новий наступ, і що до тих пір, поки ворог не відступить, про весілля Антоніди з її коханим ополченцем Богданом Собініним не може бути мови. На порозі з’являється Собинін зі звісткою про те, що готуються обрати нового царя Михайла Федоровича, після якої Іван дає добро на весілля його дочки.

Друга дія відбувається на балу у Польщі; поляки, очікуючи на перемогу над Москвою, танцюють і веселяться. Танці різко припиняються, приходить погана для поляків звістка про обрання московського царя. Вони вирішують відправити один загін і йти на Москву з метою захопити нового царя Михайла Федоровича. Після цього веселощі продовжуються, ніби нічого і не трапилося. 

Дія третя. Сусанін сповіщає своєму синові про обрання царя, а також благословляє Антоніду і Собініна. Увечері, в дім до Сусаніна приходять поляки з проханням показати їм дорогу до царя. Іван Сусанін вирішив провести їх непрохідними дорогами, а своєму синові дав наказ рушати в дорогу до царя і повідомити його про небезпеку. Антоніді він сказав розпочинати весілля, але без нього, бо повернеться він нескоро. Післе того, як Сусанін і поляки вирушили в дорогу, Антоніда розповіла Собініну про те, що її батько потрапив у полон. Собінін і озброєні односельці мають намір врятувати Сусанина, вони рушають слідом за ним.

Четверта дія. Ваня прибув до Царского двору, де розповів боярам про все, що трапилося, і так як царя там ще не було, Ваня змушений був вирушати далі в дорогу. Тим часом Сусанін завів поляків ще далі в ліс, і вони, змучені влаштували ночівлю. Іван, очікуючи недобре, подумки прощається із дітьми. Поляки прокидаються і розуміють, що Сусанін навмисне їх завів у глушину, вони убивають його.

Епілог. Москва, народні веселощі на честь спасіння царя, і тільки Ваня, Антоніда і Собінін сумні, згадуючи батька, який пожертвував своїм життям заради спасіння життя  Михайла Федоровича.

Опера складається з чотирьох дій та епілогу; автором лібрето був барон Г.Розен. У творі комозитор протиставляє два табори – ворожий польський  (характеризує дуже узагальнено, за допомогою польських танців полонеза, мазурки, краков’яка у сцені бала 2 дія) і російський (зображує мужність і патріотизм народу).

         Індивідуальні музичні характеристики  персонажів:

·        Іван Сусанін (селянин, житель Домніно): речитатив «Чуют правду! Смерть близка», арія «Ты  взойдешь моя заря» (4 дія);

·         Антоніда (його дочка) – ніжність і вірність її почуттів, щирість і простоту передано у каватині і рондо «Солнце тучи не закроют» (1 дія); пісня-романс «Не о том скорблю, подруженьки»(3 дія);

·        Ваня (його прийомний син) – пісня «Как мать убили у малого птенца» (2 дія);

·        Образ народу – його силу, безстрашність передає хор; музична характеристика народу проявляється у хоровій інтродукції: чоловічий хор «Родина моя! Русская земля…» і «На зов своей родной страны», а також весільний хор «Разгулялися, розливалися воды вешние по лугам» (3 дія); хор «Славься»(епілог).

Цікавими також є й ансамблеві номери, зокрема тріо Антоніди, її нареченого Богдана Собініна й Сусаніна «Не томи родимый»(1дія)

2. Гурток  «Могуча кучка».

«Могуча кучка» – творче об’єднання російських композиторів, що склалося наприкінці 1850-х – початку 1860-х рр. Таку назву гуртку дав російський критик В. Стасов, який був ідейним наставником «кучкістів». За кордоном гурток називали «П’ятірка» або «Нова російська школа». До складу гуртка увійшли: М.Балакірєв (керівник гуртка), М.Римський-Корсаков, М.Мусоргський, О.Бородін, Ц.Кюї.

         Тема російського народу стала головною для «кучкістів», які прагнули наблизити свою музику до простих людей, відобразити у своїх творах історію російського народу, образи казок, легенд, оповідань, у яких головною буде проста людина. У своїй творчій діяльності вони розвивали ідейно-творчі принципи основоположника російської класичної музики М.Глінки. Їхні твори , народні за своїм змістом і характером, реалістичні за напрямом мали величезний плодотворний вплив на розвиток української класичної музики.

Більшість композиторів «Могучої  кучки» систематично записували та вивчали російський фоьклор. Їхню увагу привертала передусім старовинна традиційна селянська пісня.

Характерні для «кучкістів» принципи обробки народних пісень знайшли відображення у збірці М.Балакірєва «40 російських народних пісень». Композитори сміливо використовували народні мелодії в симфонічній та оперній творчості ( наприклад, М.Римський –Корсаков в операх «Царева наречена», «Снігуронька», М.Мусоргський в операх «Хованщина» «Борис Годунов» та ін). Також вони проявляли інтерес до фольклору інших народів (особливо східних).

«Могуча кучка» як згуртована група перестала існувати в середині 70-х років. Пізніше її ідеї продовжив розвивати «Біляєвський гурток» (О.Бородін, Ф.Акіменко, В.Стасов, О.Глазунов, М.Римський Корсаков та ін.).

3.Творчість О.П.Бородіна(1833-1887).

О.П.Бородін – російський композитор, відомий хімік, професор медико-хірургічної академії.

Коротка біографічні відомості: композитор народився у Петербурзі, його мати – проста кріпачка, батько – грузинський князь Лука Гедеанов, проте записали хлопчика сином Порфирія Бородіна – кріпосного слуги. Князь Гедеанов перед смертю дав вільну грамоту, завдяки якій Олександр перестав бути кріпаком, хлопчику виповнилося тоді 10 років. Ще у 9 років він починає писати перші музичні твори («Полька», концерт для флейти). Здобувши середню освіту, Олександр  вступає до Медико-хірургічної академії, закінчивши яку багато років займається дослідженнями в галузі хімії. Незважаючи на активну наукову діяльність, митець продовжував творити музику. У 1862 році він познайомився з М.Балакірєвим, увійшов до складу гуртка «Могуча кучка». Під впливом цих знайомств пише низку нових творів: пісні-казки «Спляча княжна», «Морська царівна», баладу «Море», симфонію №1.

З нінця 1870-хрр.музика О.Бородіна отримує щороку популярність за кордоном. Цьому сприяло і знайомство з Ф.Лістом, за ініціативою якого перша симфонія Бородіна була виконана на музичному фестивалі в Баден-Бадені.

Останні роки життя композитоа у зв’язку з його невиліковною хворобою проходили важко. Помер Бородін в Петербурзі від серцевого нападу, похований на Тихвінському кладовищі.

Творча спадщина:

·        Опери : «Богатирі», «Князь Ігор»;

·        2 симфонії (2 має назву «Богатирська», 3 незакінчена);

·        Симфонічна картина «У Середній Азії»;

·        Романси: «Спляча княжна», «Морська царівна» та ін.

 О.Бородін. Опера «Князь Ігор»

 «Князь Ігор» – народно-епічна опера, написана на основі давньоруської літературної пам’ятки «Слову о полку Ігоревім», що розповідає про невдалий похід князя Ігоря проти половців у 1185 році. Сюжет для опери запропонував композитору В.Стасов. В творі зображено дві конфліктні лінії: з одного боку – це незгоди між руськими і половецькими ворожими таборами, а з іншого – внутрішні протиріччя між руськими князями, через що князь Ігор і отримав поразку.

Короткий зміст опери: Князь Ігор із сином Володимиром збираються у похід проти половецького князя Кончака. Навіть затемнення сонця, яке віщувало біду, не зупинило їх. В похід Ігор виступив без належної підтримки, так як між руськими князями не було справжньої єдності. Військо Ігоря було розбито вщент, а князь Ігор із сином Володимиром потрапили у полон. Хан Кончак шляхетно ставиться до своїх бранців, вони вільно гуляють по половецькому табору, половецькі дівчата для них танцюють та Ігор важко страждає від сорому поразки і мріє утекти. Йому допомагає у цьому хрещений половець Овлур, проте сину Володимиру не вдається утекти із батьком: у нього закохалася дочка хана Кончака – Кончаківна, вона зчиняє галас, коли Володимир прагне утекти, він залишається з нею. Ігор повертається додому, щоби зібрати військо і з новими силами виступити проти ворога.

 Опера складається з прологу й чотирьох дій.

Індивідуальні музичні характеристики  персонажів:

·        Ігор Святославич – сильний, відважний князь, люблячий чоловік; його музична характеристика найповніше відображена у арії «Ни сна, ни отдыха измученной душе…»(2дія), князь знаходиться у полоні у половецького хана, він страждає від думки про те, що все його військо розбито, а він став ганьбою своєї землі, в думках він звертається до дружини Ярославни, яка одна його зрозуміє і не стане звинувачувати.

·        Ярославна (дружина Ігоря) – у її образі змальовані кращі якості руської жінки: благородність, вірність, чуйність до людського горя; її сольний номер «Плач Ярославни» є центральним у четвертій дії, він передає великий жаль через поразку князя Ігоря у битві з половцями;

·        Володимир Ярославович (князь Галицький, брат Ярославни) – після від’їзду Ігоря, він залишився управляти князівством, проте він безчинствує, пиячить, мріє, щоб Ігор не повернувся. Музичну характеристику князь Галицький отримує у пісні «Только б мне дождаться чести…»(1дія);

·        Володимир Ігорович (син Ігоря від першого шлюбу) – закохався у дочку половецького хана, його музична характеристика проявляється у речитативі й каватині «Медленно день угасал»(2 дія);

·        Кончак (половецький хан) – хоробрий, безстрашний і шляхетний воїн, в його образі композитор зображує благородство і повагу до Ігоря через шляхетне ставлення; музичну характеристику він отримує у арії «Здоров ли князь» (2 дія);

·        Образ народу (передає хор) – «Солнцу красному слава» (пролог), «Ой, лихонько, ой, горюшко», «Мужайся княгиня»(1 дія), «Ох, не буйный ветер»(4 дія). У хорі «Мужайся княгиня» бояри сповіщають Ярославні про поразку Ігоря і про те, що треба місту готуватися до оборони від половців. Оборази скоморохів Скули і Єрошки характеризують зрадників, які ладні співати славу будь-якому князю.

Цікавими і особливо колористичними є східні сцени – половецькі пляски і хор половецьких дівчат «Улетай на крыльях ветра…»

                         Завдання з Історії Музики для студентів 2-А,Б,В   курсу

(виконання: травень 2021)

1.      Прочитати тему та законспектувати її у робочий зошит.

2.      Прослухати запропоновані твори за посиланнями.

Слухаємо музику  М.Мусоргського:

https://www.youtube.com/watch?v=L3OYGT2dp68

https://www.youtube.com/watch?v=iOF8uJ5M4Uo

Мультфільм    https://www.youtube.com/watch?v=axhJI3Wscnc

3.       Підготуватись до слухової конторольної роботи ( за даними посиланнями

1 завдання   Прослухати (топ-10 Класична музика), знати на слух музику

 https://www.youtube.com/watch?v=stZ8r4qILDY

2 завдання

20 шедеврів великих композиторів, прослухати муз фрагменти і визначити на слух. Записати(в такому порядку: композитор, назва твору, яка тема)

https://www.youtube.com/watch?v=47tWcmDtG6U

          Модест  Петрович Мусоргський (1839— 1881)

М.Мусоргський  геніальний російський композитор-новатор 19 ст., палкий прихильник ідей «Могучої кучки». Девіз його творчості «Вперед, до нових берегів!». Головна тема його творчості —  показ простого російського народу, його життя та страждання. Головний герой його творів – народ страждаючий и та пригноблений

Короткі біографічні відомості про композитора: М.Мусоргський народився 21  березня 1839 г. в селі Карєво Псковської губернії в дворянській родині. Освіту отримав у Школі гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів (1856 г.). З 1856р – офіцер Преображенського полку. Одночасно брав уроки фортепіанної гри у піаниста А. А. Герке. Тоді ж познайомився з О С. Даргомижським та М. О. Балакірєвим, який допомагав йому опановувати теорію музики і композицію. Згодом він став постійним учасником зібрань гуртка «Могуча кучка», який для Мусоргського став його консерваторією та університетом. У 1858 г. він вийшов у відставку і зміг себе цілком присвятити музиці. Історія російського народу захопила його, він створив опери «Борис Годунов», «Хованщина», «Сорочинський ярмарок», «Одруження». В операх  «Борис Годунов» та «Хованщина» автор звертає свій погляд у так звані «смутні часи», лірико комедійна опера «Сорочинський ярмарок» була незавершена, по смерті композитора її завершив Ц.Кюї), опера «Одруження» – побудована на речитативах.

У вокальній творчості виділяють цикли пісень «Дитяча», «Без сонця» ,«Пісні і пляски смерті» та на слова А.А.Голєніщева-Кутузова. Серед симфонічної творчості популярною  є симфонічна картина «Ніч на Лисій горі».

У 1879 р. важкий матеріальний стан спонукав Мусоргського знову вступити на службу у ревізійну комісію Державного контролю, де він прослужив до самої смерти. Помер 28 березня 1881р. у Петербурзі,  перебуваючи у повній убогості.

Джерело:

 https://citaty.su/kratkaya-biografiya-musorgskogo

«Картинки з виставки» (1874)

Жанр: сюїта для фортепіано

Історія створення:  Приводом для створення «Картинок з виставки» послужила посмертна виставка картин і малюнків (біля 400 робіт) відомого російського художника Віктора Гартмана (1834 - 1873), яка була організована за ініціативою В. В. Стасова після раптової смерті 39-річного митця. На цій виставці картини Гартмана продавалися. Із тих робіт художника, за якими написані «Картинки з виставки» Мусоргського, у наш час збереглися лише 6.

Над «Картинками» композитор працював з великим захопленням. Цикл був створений Мусоргським у 1874 році дуже швидко – усього за три тижні. Мусоргський, який добре знав художника Гартмана, був вражений та збентежений його раптовою смертю.

Існує більше 40 оркестровок і перекладів «Картинок з виставки» для оркестру, а також для різних сольних інструментів та ансамблів. Оркестровка М. Равеля, здійснена у 1922 році, вважається самою вдалою, вона стала поштовхом для визнання і популяризації твору на Заході.

Сюжети і музика

«Картинки з виставки» – сюїта із десяти п’єс – кожна навіяна одним із сюжетів Гартмана. Мусоргський «винайшов» прекрасний спосіб об’єднати музичні картинки в єдине ціле, для цього він використав музичний матеріал вступу «Прогулянка», наче відвідувач гуляє по виставці і переходить від однієї картини до іншої.  Тема прогулянки  малює кроки і кожного разу міняє свій характер.

1.      Гном

На малюнку Гартмана було зображено ялинкову іграшку; щипці для розколювання горіхів у вигляді маленького гнома. У Мусоргського ця п’єса справляє враження чогось більш зловіщого, ніж проста ялинкова прикраса, в уяві виникають нібелунги (порода карликів, які мешкають глибоко в гірських печерах. В музиці – різкі контрасти: fortissimo і piano, жваві фрази чергуються із зупинками руху, напружені гармонії з мелодією в унісон, в оркестровці челеста та арфа створюють образ фантастичний та таємничий.

2. Старий замок

Гартман, як відомо, подорожував по Європі, художник відобразив на картині старий замок,  і на його фоні співака-трубадура з лютнею. Ми не знаємо яку за характером співає пісню трубадур, але музика Мусоргського передає настрій суму і безнадії. Вражаюча композиція п’єси: усі її 107 тактів побудовані на одному незмінному басовому звукові – соль-діез! Цей прийом в музиці називається органний пункт.

3.Тюільрійський сад (Сварка дітей після гри)

Тюільрійский сад, точніше Сад Тюільрі (сквер) – улюблене місце в центрі Парижу для прогулянок парижан з дітьми. Картина Гартмана зображувала цей  сад з безліччю  дітей та їх няньок. Це живе і радісне скерцо, пронизане веселим гаміром, біготнею, добродушними розмовами няньок. Вона проноситься швидко, як біготня веселих дітей. Форма п’єси три частинна АВА з контрастним середнім розділом

4. Бидло ( воли, що тягнуть віз)

 Гартман зобразив під цією назвою запряжений волами віз на величезних колесах. На фоні аккордів звучить сумна мелодія, яка зображує візницю. Монотонність роботи волів передана остинатним, тобто незмінним ритмом – чотири рівних удара в такті. І так на протязі усієї п’єси, що додає музиці характеру безвиході. А воли це лише «алегорична фігура» - ми, слухачі, відчуваємо  образ виснажуючої праці. Візниця на волах зникає вдалині: звучання затихає (до ppp).

5. Балет невылупившихся птенцов

Грайливі форшлаги (дрібні нотки, немов тремтять і тріскають разом з основними акордами) у верхньому регістрі на piano (тихо). Все це малює в уяві маленьких спритних істот, до того ж ще у шкаралупі. Малюнок Гартмана зображує ескізи костюмів для персонажів балету Г. Гербера «Трильби» в постановці М.Петіпа у Великому театрі в 1871 році.

6. Два єврея - багатий і бідний

Мусоргський продовжив розробку однієї із самих старих тем у мистецтві у вигляді сюжету «щасливців і нещасливців» або ж «товстий і тонкий», або ж «принц та жебрак». П’єса справляє враження узагальненого образу соціальної несправедливості.

Багатого, товстого, самозадоволеного єврея Мусоргський зображує, використовуючи низький регістр, мелодія звучить в октавному подвоєнні, своєрідний національний колорит досягнуто завдяки використанню особливого звукоряду на гучній динаміці

Бідний єврей змальований у другій частині п’єси, його образ створений за допомогою дрібних тріолей, мордентів та форшлагів, які ніби в’ються, захлинаючись жалібною скоромовкою. Далі обидві теми (багатого та бідного) звучать одночасно в різних тональностях, створюючи неповторний за колоритом дует.

7. Лімозький ринок (Велика новина)

Сюжет п’єси комічний і простий, у ній зображено «базарних баб», їх суперечки. Композитор звуками малює жваву багатолюдну сцену, що відбувається  на ринку. Ми чуємо потік скоромовної  балаканини жіночок, різкі наростання гучності (crescendо), гострі акценти (sforzandо). В кінці п’єси рух ще більше прискорюється, і на висоті цього вихорю ми «падаємо» у…

8. Катакомби (Римська гробниця). З мертвими на мертвій мові

На малюнку Гартмана зображений сам художник зі своїм супутником і ще з однією людиною, яка їх супроводжує у катакомбах, освітлюючи дорогу ліхтарем. Навколо них стелажі з черепами.

Усього лише 30 тактів довгих тягучих акордів, малюючих морочне підземелля у світлі ліхтаря, то тихих, то дуже гучних. Цей номер є  своєрідним вступом до наступного «З мертвими на мертвій мові», який наступає без перерви. У рукописі Мусоргський написав: «Це творчий дух Гартмана веде мене до черепів, які тихо засвітились». У скорботному сі-мінорі звучить змінена тема прогулянки в обрамленні тихих тремоло і акордів, які нагадують хорал.

9. Хатинка на курячих ніжках (Баба-Яга)

Малюнок Гартмана зображував годинник у вигляді хатинки Баби Яги на курячих ніжках Мусоргський додав до цього образу ще політ Баби Яги на мітлі: широкі стрибки з чередуванням пауз переходять у завзятий рух. Середній епізод – сповнений  таємничих шарудінь, настороженого звучання. І знов стрімкий політ казкової Яги.

            Ця п’єса стала початком для створення багатьма композиторами образів нечистої сили, у таких творах як «Ніч на Лисій горі» самого М. Мусоргського, «Баба-Яга» і «Кікімора» А. Лядова, Ліший в «Снегуроньці» Н. Римського-Корсакова, «Наваждение» С. Прокоф’єва.

10. Богатирські ворота (В стольному граді Києві) самий переможний, урочистий образ сюїти – гімн «Богатирських воріт», динамічна, фактурна кульмінація усього циклу. Музику Мусоргський створив до ескізу Гартмана  для міських воріт у Києві, які повинні були бути встановлені на честь того, що імператору Олександру II вдалося уникнути смерті під час замаху на нього 4 квітня  1866 року.

Тема п’єси – не що інше, як переможний варіант мелодії «Прогулянки». Завершується весь твір святково і радісно,могутнім передзвоном дзвонів. Мусоргський став першим, хто заклав основу  традиції подібних колокольних дзвонів, які передаються не колокольними засобами. П’єса сприймається як свого роду святковий оперний фінал.

«Картинки з виставки» М. Мусоргського – твір новаторський. У ньому усе нове – музична мова, форма, засоби звукопису.

Твір не раз надихав митців на створення рухомого відеоряду. У 1963 році  балетмейстером Федором Лопуховим був поставлений балет «Картинки з Виставки» в музичному  театрі Станіславського та Немировича-Данченко, а в таких країнах, як США, Японія, Франція були створені мультфильмы на теми «Картинок з виставки».

 Музика»Картинок з виставки» використовується у кінематографі: «Сімпсони»(2016), «Древо життя» (2011), «Фетиш»(2008), «Після прочитання спалити»(2008), Луні Тюнз: Знову у справі» (2003), «Я дуже високо»(2007), «Хісторія»(2000), «Кожна неділя» (1999), «Шоу Рена та Стімпі» (1994), «Вітгенштейн» (1992),  «Русалонька»(1992), «Атомне кафе»(1982) та ін.

              

Завдання  з ІСТОРІЇ МУЗИКИ для студентів  3 хрг курсу (завдання на зимові канікули)

1.      Прочитати та законспектувати тему у робочий зошит.

2.      Прослухати весь твір , скориставшись посиланнями

 Весь твір   https://www.youtube.com/watch?v=-Q5qEqDapyY

1ч.https://www.youtube.com/watch?v=BGKrY81_xjw

2ч. https://www.youtube.com/watch?v=8FoJ_4IGCfw

3ч https://www.youtube.com/watch?v=CMHKTN14oR0

4ч. https://www.youtube.com/watch?v=hczeRnaYWX8

Тема:   Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844 — 1908)

Симфонічна сюїта «Шехеразада»

Микола Андрійович Римський-Корсаков — видатний російський композитор, диригент, педагог.

Народився 18 березня 1844 р. в м.Тихвіні Новгородської губернії, здібності до музики проявив ще в дитинстві, але він обрав кар’єру морського офіцеру. У 1856 р. вступив до Морського корпусу в Петербурзі. Проте, занять музикою не залишав.

Знайомство в 1861р. з М. О. Балакірєвим  і його гуртком мало велике значення для подальшого розвитку таланту композитора.

Однак,  в 1862 р. по закінченні Морського корпусу Римський-Корсаков відбув у трьохрічну морську навколосвітну подорож на кліпері «Алмаз». Повернувшись у 1865 р., Микола Андрійович поселився у Петербурзі, не залишаючи служби на флоті, цілком присвятив себе здобуттю музичної освіти під керівництвом М.Балакірєва. Його першою великою композиторською спробою стала Перша симфонія (1865). Потім з’явились «Увертюра на російські теми» (1866), «Сербська фантазія» (1867), симфонічна картина «Садко» (1867), Друга симфонія («Антар», 1868), ряд яскравих поетичних романсів (усього композитором написано 79 романсів).

Успіх цих композицій був настільки великим, що у 1871 р. Римського-Корсакова запросили в Петербурзьку консерваторію на посаду професора інструментовки та вільного контрапункту.

У 1873 р. Микола Андрійович остаточно залишив службу на флоті і отримав посаду інспектора військових оркестрів флота (яку займав до її ліквідації у 1884 р.), суміщаючи її з професорськими обов’язками в консерваторії.

Головним жанром в творчості композитора стала опера. Свою першу оперу «Псковитянка» він написав у 1872 р. У 1879 р. з’явилася «Майська ніч» на сюжет М. В. Гоголя. У 1881 р. Римський-Корсаков створив оперу «Снігуронька» на сюжет весняної казки О. М. Островського.

Після опер «Млада» (1892) та «Ніч перед Різдвом» (1895) композитор знову звернувся до билинних образів. Так була написана опера «Садко» (1896), яка одразу отримала широку популярність.

Помер 21 червня 1908 р. у садибі Любенськ поблизу Луги (біля Петербургу).

Симфонічна сюїта «Шехеразада» була створена композитором усього за два месяці у 1888 році за мотивами арабських казок «Тисяча і одна ніч». У ній оживає справжній арабський Схід, з його яскравим народним побутом, природою, з його спекотним сонцем, ароматами екзотичних рослин, мінливим морем, Схід, сповнений різких контрастів — з однієї сторони веселий, темпераментний, мудрий, з їншої сторони — деспотичний і жорстокий.

            Сюїта (з фр. Suite — «ряд», «послідовність», «чередування») — це циклічна форма в музиці, яка складається із декількох великих частин.

Сюїта "Шехеразада" — це не тільки серія живописних східних картин, але й протиборство двох супротивників — Шехеразади і Шахріара. Риси Шехеразади – її поетичний дар, безмежна мудрість та фантазія. Образ султана Шахріара — груба сила, деспотизм та войовничість. Шехеразада  врятувала своє життя тим, що зуміла зацікавити султана Шахріара казками, розповідаючи їх впродовж 1001 ночі, цитуючи вірші поетів і слова пісень, вплітаючи казку в казку так, що спонукуваний цікавістю С Шахріар постійно зволікав її страту ї, накінець, зовсім відмовився від своїх намірів.

Складається сюїта із прологу і чотирьох частин:

1ч. «Море і Синдбадів корабель»

2ч. «Фантастичне оповідання Календера Царевича»

3ч. «Царевич і Царівна»

4ч. «Багдадське свято або корабель, який розбивається об скелю з мідним вершником»

Пролог складається з двох контрастних тем:

Тема Шахріара – грізного і величного султана, звучить невблаганно, на форте, в унісон мідними духовими і струнними інструментами.

Тема Шехеразади – мудрої оповідачки, звучить ніжно як східний візерунок, її виконання доручено самому поетичному і співочому інструменту симфонічного оркестру – скрипці, мелодія звучить на фоні переборів арфи.

 Обидві теми є своєрідними лейтмотивами, які об’єднують увесь цикл.

1 ч. «Море і Синдбадів корабль», 1 частина сюїти «Шехеразада».

            1 частина написана в сонатній формі без разробки. Г.П.(головна партія мі мажор), пбудована на темі Шахріара, малює спокійний і величний морський пейзаж.

            ПП. (побічна партія до мажор) створює в уяві образ корабля Синдбада з білими вітрилами, що повільно та спокійно пливе по морю, подорожуючи по невідомим морям і землям, шукаючи скарби та зустрічаючи на своєму шляху чарівників-джинів, циклопів та інших казкових істот.

Поступово звучність посилюється, малюючи бурю на морі, яка ледве не проковтнула корабель відважного Синдбада, але все заспокоюється, кораблю вдається вистояти перед морською стихією. І в момент кульмінацїї починається реприза. В коді проходить тема спокійного моря та тема Синдбадова корабля, який зникає у тумані за обрієм.

2 частина«Фантастичне оповідання Календера-царевича»,

            Знову звучиьт голос Шехеразади, починається нова казка. На перший план виступає новий оповідач – Календер, його тему виконує самий низький із дерев’яних духових інструментів – фагот. Композитор створює музичний портрет Календера, а потім відображає його фантастичні пригоди. Так виникає казка в казці. Ця часть сюїти — одна із самих яскравих за казково-східним колоритом. Основная тема побудована на інтонаціях східних народних пісень, звучить спокійно і загадково. Далі слідують яскраві симфонічні варіації. Різкі тривожні переклички тромбонів і труб малюють битву з фантастичним птахом Рух. В кінці частини з’являється сувора тема Шахріара.

3 частина «Царевич і Царівна»

Це сама лірична частина сюїти, яка розповідає про чарівні почуття двох юних закоханих.

 Перша тема створює образ Царевича. Вона наспівна, широка, наповнена глибоким  почуттям любові, нагадує східну народну мелодію. Проведення теми доручається різним інструментам: віолончелям, потім до них приєднуються гобої, англійський рожок, кларнет. Завдяки цьому теплота в звучанні теми наростає.

Друга тема — це образ Царівни, тендітний і ніжний, вона танцювальна за характером. В середині частини знову звучить голос скрипки — це тема Шехеразади, яка розповідає дивну казку.

4 частина «Багдадське свято або корабль, який разбивається об скелю з мідним вершником»

У фіналі як яскравому калейдоскопі миготять усі теми сюїти, він відрізняється неповторністю оркестрової фантазії, вогняним темпераментом. Це остання казка Шехеразади, яку вона приготувала султану Шахріару. Основная тема 4 частини звучить в ритмі і характері східного танця лезгінки. Поступово музика стає все більш драматичною, звучить могутня тема морської стихії, море карає ненаситного Синдбада, який подорожував тільки за скарбами, його корабель розбивається об скелю і зникає в морських водах. Знову звучить тема Шехеразади, якій вдалося пом’якшити серце грізного Шахріара, його тема вже не така сувора, вона спокійна і покірна. Шахріар подарував життя прекрасній, мудрій красуні і оповідачці казок Шехеразаді.

Музика М.А.Римського-Корсакова надихнула С.П.Дягілева і М.М.Фокіна на постановку в «Російських сезонах» балету «Шехеразада».

У 1909 році С.П.Дягілев запросив М.М.Фокіна стати хореографом «Російського сезону» в Парижі. Результатом цієї співпраці стала світова популярність М.М.Фокіна. Долаючи балетні традиції, Фокін прагнув відійти від загальноприйнятого балетного костюма, стереотипної жестикуляції і рутинної побудови балетних номерів. В балетній техніці він вбачав не мету, а засіб відображення почуттів та емоцій. Він поставив більше, ніж 70 балетів в кращих театрах Європи і Америки. Фокінські постановки і до сьогодні  поновлюються провідними балетними труппами світу.

Прем’єра балету відбулася 4 червня 1910 року в Парижі на сцені Гранд-опера. Балет був поставлений знаменитим М.М.Фокіним, декорації і костюми були виконані за ескізами Л.Бакста. Олександр Бенуа писав: «Баксту належить слава створення «Шехеразади» як видовища, і видовища дивовижного!» Оформлення цієї вистави, виключно за красою і виразністю звело з розуму Париж, і з цього починається європейська слава Л.Бакста. Ця блискуча вистава передає спекотний колорит східних казок, екзотичні танці, незабутні декорації і костюми, що викликають захоплення публіки: контрасти смарагдових стін та червоних килимів, рожевих та зелених костюмів танцівниць, жовтогарячі наряди одалісок та яскраво-сині плащі воїнів.

Висновок: «Шехеразада» — один із самих популярних творів Римського-Корсакова. Вона не тілько виконується академічними музикантами, але й набула обробок естрадними артистами:

¾    Мелодії твору зустрічається у художньому фільмі «Кавказька полонянка»;

¾    Англійська рок-група Deep Purple здійснила обробку  першої частини «Шехерезади» у вигляді електроорганної композиції «Medley: Prelude to Happiness», соло на органі Хаммонда виконав Джон Лорд. Композиція війшла в альбом 1968 року Shades of Deep Purple.

¾    Обробка сюїти входить до альбому Konvergencie 1971 р. словацької групи Collegium Musicum;

¾    Симфонічний духовий оркестр Мерліна Паттерсона створив  цікаву обробоку «Шехеразада» для духових інструментів (2005) та ін.

 Питання для самоконтролю студентів:

1.Пригадайте, які інструменти виконують теми Шехеразади і Шахріара, яка  роль оркестра в сюїті?

2.У чому особливості східних інтонацій, їх відмінності від українських?

3.Які засоби музичної виразності допомогли М.А.Римському-Корсакову в створенні східного колориту?

4.Поміркуйте, чому образи «Шехеразади» близькі сучасному слухачу?

Завдання для студентів 2-А, Б, ВЕ курсу з «ІСТОРІЇ  МУЗИКИ» на травень 2021р.

 

1.     Прочитати  матеріал. Записати його в робочий зошит.

2.  Подивитись відео  за посиланням

ttps://www.youtube.com/watch?v=6LKyWPmtX7Y&feature=youtu.be
   3. Створити презентацію з теми : Балет "Лебедине озеро" П.І. Чайковського.

                                         Петро Ілліч Чайковський

(1840-1893)

         П.І.Чайковський – видатний російський композитор, диригент, педагог. Композитор походив з українського роду Чайок. Його прадід брав участь у битві під Полтавою й помер від ран, а дід, навчаючись у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Петро Ілліч народився у містечку Воткінськ (на Уралі) в родині інженера. З дитинства проявив музичні виняткові здібності. У 10-річному віці вступив до училища правознавства, з цього часу починає серйозно займатися музикою. Закінчивши училище, він працює у Міністерстві юстиції, у вільний час продовжує заняття музикою. У 22 роки митець вступає до Петербурзької консерваторії, де навчається композиції у М. Заремби й А. Рубінштейна, закінчивши яку починає викладати у Московській консерваторії. Завдяки мільйонерці й пристрасній його шанувальниці Надії Філаретівни фон Мекк, з якою Чайковський листувався, хоча ніколи не зустрічався, він міг повністю присвятити себе музиці. У цей період з’являються 4 опери: «Воєвода», «Опричник», «Ундіна», «Коваль Вакула», балет «Лебедине озеро», цикл «Пори року» та багато іншого.

На початку 80-х років Чайковський як диригент виступає у Берліні, Парижі, Женеві, Лондоні, знайомиться з Й. Брамсом, Е. Грігом, К. Сен-Сансом, Ж. Масне. Тісними були зв’язки композитора з Україною. Майже щороку по кілька місяців він жив в маєтку Низи (Сумська обл.), місті Кам’янка (Черкаської обл.), Браїлові (Вінницька обл.). Також бував у Києві, Одесі, Харкові, був знайомий з багатьма діячами української культури, зокрема з М.Лисенком.

 В останнє десятиліття життя твори Чайковського стають драматичнішими. Він пише опери «Мазепа», «Чародійка», «Пікова дама», «Іоланта», балети «Лускунчик», «Спляча красуня», п’яту й шосту симфонії, «Італійське капріччіо» тощо. 16 жовтня 1893 року композитор диригував шостою симфонією, яка стала його «лебединою піснею». 25 жовтня 1893 р. він помер.

Творча спадщина:

·        10 опер («Воєвода», «Мазепа», «Черевички», «Іоланта», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама»);

·        3 балети («Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня»);

·        6 симфоній;

·        Фортепіанні твори: цикл «Пори року», «Дитячий альбом».

·        Три концерти для фортепіано з оркестром, романси та ін..

 

Опера «ПІКОВА ДАМА»

Опера написана за однойменною повістю О.Пушкіна, лібрето створив брат композитора – Модест Чайковський. Опера була написана за 44 дні у Флоренції, прем’єра відбулася в петербурзькому Маріїнському оперному театрі 7 грудня 1890 року і мала великий успіх.

Жанр – соціальна трагедія. Тема – згубна влада золота, що руйнує все саме прекрасне в людині.

Концепція сюжету опери значно відрізняється від твору Пушкіна.

            Дія опери перенесена у ХVІІІ ст. – епоху Катерини ІІ (у Пушкіна дія відбувається в ХІХ ст – епоху Олександра І). В опері Герман зображений не егоїстом і фаталістом, що хоче дізнатися у Графині таємницю трьох карт, а по-справжньому закоханим у Лізу героєм; Ліза – не бідна вихованка старої Графині, а її багата онучка. Також Чайковський вводить образ Єлецького – нареченого Лізи (щоб зобразити величезну соціальну прірву між нею і Германом)

Фінал твору теж різниться: у Пушкіна Герман збожеволів, програвши в карти усі свої гроші, він опиняється у божевільні, Ліза  ж виходить заміж за князя Єлецького, а у Чайковського – обидва герої гинуть: від горя Ліза кидається у річку, а Герман кінчає життя самогубством.

 Дійові особи:

·        Герман;

·        Ліза;

      Стара Графиня

·        Граф Томський;

·        Князь Єлецький;

·        Сурін;

·        Чекалінський;

Короткий зміст опери:

            У Петербурзі в сонячний день у Літньому саду прогулюються офіцери Сурін і Чекалінський, вони діляться враженнями про дивну поведінку свого примана: він проводить цілі ночі в ігровому будинку, але не грає в карти. Незабаром у супроводі графа Томського з’являється сам Герман, який відкриває йому свою таємницю про закоханість у незнайомку, імені якої він не знає, але впевнений, що належати вона йому не може, тому що багата. Тим часом приєднується до гурту князь Єлецький, він повідомляє радісну звістку про своє весілля з Лізою. З розмови Герман дізнається, що прекрасна незнайомка і є нареченою князя Єлецького, він у відчаї. У супроводі старої Графині з’являється Ліза, Герман не зводить з неї очей. Томський розповідає приятелям світський анекдот про Графиню, яка в молоді роки програла весь свій статок. «Ціною одного рандеву» вона дізналася у графа Сен-Жермена рокову таємницю трьох карт, і зуміла відіграти усі свої гроші. Сурін і Чекалінський вирішують пожартувати над Германом, вони пропонують йому дізнатись у старої Графині таємницю карт…

Сутінки, Ліза в кімнаті одна, вона думає про Германа, адже він їй сподобався, вона мріє про нього. Раптом на балконі з’являється Герман, він освідчується Лізі в коханні і благає її повірити йому.  Її відповіддю стають сльози радості, вона  також говорить йому про свої почуття.

Бал-маскарад у будинку багатого столичного сановника. Ліза обережно передає Герману ключ від потаємних дверей, вона чекатиме його на нічне побачення.

Ніч, Герман заходить в кімнату Графині, він вирішує дізнатись у старої таємницю магічних трьох карт, перелякана Графиня мовчить, тоді він погрожує їй пістолетом, від страху вона помирає, не сказавши ні слова. Герман у відчаї, таємниця карт не розкрита. У кімнату графині раптом заходить Лиза, вона бачить Германа у стані божевілля. Тепер вона розуміє, що Герману була потрібна лише таємниця трьох карт, вона проганяє його.

            Ніч, Герман в казармі, він перечитує лист від Лізи, в якому вона призначає йому побачення на набережній. Та раптом він чує якісь кроки, переляканий Герман бачить привид Графини і чує її слова: «Я прийшла до тебе проти волі. Врятуй Лізу, одружись із нею, і три карти виграють одразу. Запам’ятай! Трійка! Сімка! Туз!» Осліплений маніакальною ідеєю Герман на крилах летить в ігровий будинок. Опівночі Ліза біля мосту чекає на Германа, нарешті він з’являється, але ніби не чує її слів, а машинально повторює за нею кожне її слово. Він відштовхує Лізу і біжить в ігровий будинок. У відчаї Ліза кидається у річку.

 Ігровий будинок, йде гра, Герман одну за одною ставить дві карти названі Графинею і виграє. Тоді він ставить весь виграш на третю карту, його виклик приймає князь Єлецький. Герман оголошує туза, але замість туза в його руках з’являється пікова дама, здивовано він дивиться на карту, йому ввижається диявольська посмішка Графині. Збожеволілий Герман покінчує життя самогубством. Перед смертю його розум прояснюється, і Герман шепоче ім'я Лізи.

 Індивідуальні музичні характеристики персонажів:

·        Герман – арія «Я имени ее не знаю», арія «Прости небесное созданье» (1дія), арія «Что наша жизнь?» (3дія);

·        Ліза – арія «Откуда эти слезы?» (1дія), арія «Ах, стомилась я горем…»(3дія);

·        Томський – балада «Однажды в Версале» (1дія);

·        Графиня – арія  із опери Гретрі «Ричард Левове Серце «Je crains de lui parle la nuit» ( 2 дія);

·        Єлецький – арія «Я вас люблю» ( 2 дія).

 

Балет «Лебедине озеро»

 

П.І.Чайковський автор 3 балетів: «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня». Головна думка усіх  трьох балетів – подвиг заради кохання, яке несе визволення від полону злих чар. В «Лебединому озері» кохання Зігфріда рятує Одетту, у «Сплячій красуні» кохання Дезіре пробуджує від столітнього сну Аврору, в «Лускунчику» Маша, закохавшись у потвору-ляльку Лускунчика, долає страх і рятує його від мишиного короля. У балетах Чайковського характери героїв формуються у дії, в музиці, а не як було до того: балети писали для прима-балерин, це був показ однієї особи, сюжет лише пов’язував ланцюжок різних номерів.

В 1875 році П.І. Чайковський отримав замовлення від дирекції імператорських театрів  написати балет «Озеро лебедів», з великим ентузіазмом він розпочав роботу, йому довелося вивчати різні балети, щоби чітко зрозуміти  особливості композиції та структури даного жанру.

В основу лібрето, яке створили В. Бегичев (1838—1891) та В. Гельцер (1840—1908), покладено фольклорні мотиви, в тому числі старовинна німецька легенда, що оповідає про прекрасну принцесу Одетту, перетворену в лебедя прокляттям злого чаклуна – лицаря Ротбарта.

Вважається (згідно зі свідченнями, що збереглися), що музичний твір було створено Чайковським під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових (нині Кам’янського району Черкаської області) озера з лебедями.

 

 

Дійові особи	Описание
Одетта	принцеса, перетворена на білу лебідку
Зігфрід	молодий принц
Оділлія	Дочка Ротбарта, черна лебідка
Княгиня	мати Зігфріда
Ротбарт	Злий чаклун
Бенно	друг принца Зігфріда
Вольфганг	наставник Зігфріда

 

Балет складається із 4 сцен або трьох актів. Існує дві версії балету – авторська та Рікардо Дріго. Прем’єра балету у авторській версії відбулася 4 березня (20 лютого) 1877р. на сцені Большого театру у Москві, однак не мала успіху через трагічний фінал. У переробленій версії балет вперше було поставлено 15 січня 1895року в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі, саме ця версія переважно ставиться у сучасних театрах. Червоною ниткою через весь твір проходить ніжна та витончена тема – лейтмотив Одетти, але вона змінює свій характер в залежності від  перебігу подій.

Короткий зміст балету:

Пролог. Старовинний парк. Принцеса Одетта сумує. Раптом з’являється незнайомець у супроводі свити, це лицар Барон фон Ротбарт – злий чаклун. Він пропонує Одетті руку і серце але вона відмовляє йому. Ротбарт перетворює її на білу лебідку.

Дія перша

Картина 1. Сад перед прекрасним старовинним палацом Княгині. Її син принц Зігфрид у день свого повноліття проводить останню парубоцьку вечірку в дружньому колі. Усі веселяться, але принц сумує, адже наступного вечора він повинен серед запрошених на бал красунь обрати собі наречену. Та його серце ще не пізнало кохання. Звучить танець з кубками, принц помічає в небі пролітаючу зграю лебедів, він бере арбалет і прямує услід за ними. В оркестрі звучить тема лебедів, ця тема і є лейтмотивом Одетти. Вона світла ніжна, мудра і сумна (мелодія звучить на фоні переборів арфи).

Картина 2. Берег озера. Біля темного озера височать руїни старого палацу, принц милується лебедями, спостерігає за їх танцем, серед них він помічає саму прекрасну лебідку, яка виділяється особливою грацією та красою, на її голові сяє корона. Несподівано лебеді пертворюються на дівчат. Із їх розповіді принц довідується, що вони стали жертвами злого чаклуна фон Ротбарта. Прекрасна принцеса Одетта розкриває принцу таємницю свого перетворення: лише вночі, біля цих скель вона знову стає дівчиною. Тільки безмежне кохання юнака, який ще нікому не клявся в коханні може зняти з неї злі чари. Принц обіцяє Одетті, що саме вона стане його обраницею, і саме її він назве своєю нареченою на доленосному балі і зніме з неї усі чари. Одетта просить дівчаток потанцювати, звучить танець маленьких лебедів (стакато, синкопи, легкий прозорий малюнок передають образ маленьких дівчаток-лебедят).Лебеді радіють, що у них є тепер захисник.

Дія друга

Картина 3. Бал в замку починається урочистим Вальсом, далі звучать:  

·        Угорський Чадаш;

·         Іспанський танець – вогняний, темпераментний;

·        Російський танець;

·        Неаполітанський танець,  Польський танець Мазурка.

Подібні дивертисменти характерні для кожного балету, вони призначені для показу балетної групи.

На балу принц повинен обрати собі наречену, Княгиня-мати помічає, що він дуже сумний та заклопотаний, холодно реагує на запрошених на бал красунь. Принц хоче піти з балу, він думає тільки про Одетту. Та раптом з’являється Барон фон Ротбарт зі своєю донькою Оділлією (чарівник перетворив її на принцесу, яка як дві краплі води схожа на Одетту, лише очі її холодні та жорстокі). Зігфрід танцює з Оділллією, він упевнений, що перед ним його обраниця, тому привселюдно оголошує її своєю нареченою і клянеться у коханні. Але раптом усі помічають, що у вікно крилами б’є біла лебідка, у якій Зігфрід впізнає справжню Одетту. В цей час тема лебедів звучить схвильовано, драматично, у швидкому темпі, в кульмінації вона сягає трагічного звучання. Злий чаклун тріумфує, тепер Одетта назавжди залишиться лебідкою. Зігфрід поспішає услід за Одеттою до лебединого озера.

Картина 4. Ніч, на озері Одетта уже встигла розповісти про своє горе подругам. Принц намагається вимолити прощення у коханої, говорить, що його підступно зрадили, що він не порушив клятву, адже він бачив свою Одетту і до неї були звернуті його слова.

Та злий чаклун фон Ротбарт спостерігає за закоханими, він погрожує Зігфріду. У страшному поєдинку Зігфрід убиває злого чаклуна, і з його смертю зникає закляття, усі лебеді перетворюються на дівчат, всі вони радісно зустрічають перші промені сонця.

Фінал балету:У початковому варіанті балет мав трагічний фінал. Принц вступає у боротьбу із злим чарівником, і той скидає принца в озеро, його зачарована кохана кидається слідом за коханим, а зло ж, уражене такою неймовірною силою почуттів, гине. Цей варіант не мав успіху на театральних сценах і згодом балет був перероблений головним диригентом Марііїнського театру Рікардо Дріго та балетмейстером Маріусом Петіпа і Левом Івановим. В цьому варіанті принц вступає в бій з чарівником, на допомогу юнаку кидається Одетта і вони перемагають. Звучить гімн любові, молодості і краси.

 

Тема: СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ РАХМАНІНОВ

(1873-1943)

1.     Прочитати  матеріал. Записати його в робочий зошит.

2.  Подивитись відео  за посиланням

 Рахманінов С.В. – видатний піаніст, диригент, композитор ХХ ст. В його творчості стверджуються традиції російської класики.

 Народився 20.03.1873р. в маєтку Онєг Новгородської губернії в музичній родині. У 8-річному віці його віддали в молодший клас Петербурзької консерваторії, а потім за рекомендацією О.Зілотті його перевели до Московської консерваторії, яку він закінчив у 1891р. як піаніст ( клас М.Зверєва, О.Зілотті), у 1892р. – як композитор (клас С. Танєєва, А .Аренського). Дипломною роботою з композиції стала його опера «Алєко», написана за 17 днів за поемою О.Пушкіна «Цыгане», і отримала найвищу оцінку 5+ і золоту медаль.

Ще студентом він створює «Фортепіанний концерт №1», ряд романсів, фортепіанних п’єс. Він спілкується з мхатівцями, К. Станіславським, В. Немировичем-Данченком, В. Стасовим, Л. Толстим, П. Чайковським, А. Чеховим, Ф. Шаляпіним, Марієтою Шагінян (вона була закохана у Рахманінова, завжди на концертах дарувала йому білий бузок ).

Разманінов багато гастролює, деякий час працює диригентом в театрі. Більша частина творів написана до 1917р.в Росії.

Ранній період творчості – до революції 1905року. В цей період створені такі твори: фантазія «Утес»(1893), опери  «Скупий лицар»(1904, за О.Пушкіним), «Франческа да Ріміні» (1904, за твором Данте); 10 прелюдій для фортепіано, два фортепіанних концерти. Для творів цього періоду характерні світлі весняні образи, образи природи, батьківщини( зображує через колокольний дзвін).

 У ІІ період творчості (1905-1917) композитор створив «Другу симфонію»(1907),15 романсів, «Концерт для фортепіано з оркестром №3», прелюдії (ор.32), два цикли етюдів-картин, симфонічну кантату «Дзвони».

ІІІ період творчості - за кордоном. У 1917 році Рахманінов їде з концертами у Скандинавські країни (там дає 15 концертів), потім їде до США. Він думав, що це тимчасово, але виявилося, що назавжди. Далеко від батьківщини він переживає творчу кризу, майже 10 років нічого не пише. Ще у Швейцарії Сергій і Наталя Рахманінови на віллі Се-Нар посадили берізку і білий бузок,як спомин про Росію.

Для творів, написаних за кордоном, характерна тема трагічної самотності і далекої батьківщини. Твори цього періоду: «Концерти для фортепіано з оркестром» №4, №5, «Симфонія №3», «Три російські пісні для хору з оркестром», «Симфонічні танці», «Рапсодія на тему Паганіні».

 Рахманінов прославився не тільки як композитор, а й як піаніст і диригент. Його концертне життя величезне : 1200 концертів по свій Європі, Америці.

 В роки Великої Вітчизняної війни він перераховував гроші від концертів на допомогу Червоної Армії; вболівав за долю рідної батьківщини, ловив хвилі радіо з повідомленнями з фронту.

Помер С.Рахманінов 28 березня 1943 р В Беверлі Хілз (штат Каліфорнія).

 

С.Рахманінов «Концерт для фортепіано з оркестром №2»

Ця геніальна поема про батьківщину була створена композитором у 1900-1901р.; саме в цей період Рахманінов одружився із Наталією Сатіною. Концерт присвячений гіпнотизеру Далю, який допоміг С.Рахманінову вийти з трьохрічної важкої депресії.

Музика концерту оптимістична, життєстверджуюча, дихає радістю життя. Головна тема твору – тема Батьківщини, рідної землі. Цей твір одразу ж завоював прихильність публіки. І сьогодні він є одним із самих популярних творів С.Рахманінова.

 В концерті 3 частини, найбільш значима 1 частина, тональність – до мінор. 1 частина- епічна, велична.

Г.П. – до-мінор , нагадує колокольний дзвін, набатні акорди фортепіано уособлюють образ величної Батьківщини. «Кожний раз з першого колокольного удару відчувається як в повний зріст піднімається Росія»  - писав М.Метнер.

П.П. – ніжна, наспівна, це образ кохання, щастя з відтінком східної млісті. В уяві виникає образ ніжної Росії  з її стрункими берізками, квітучими полями, лагідним сонцем.

 Розробка драматична.

Реприза починається з Г.П., яка стверджує велич рідної Батьківщини.

ІІ частинa - Adagio Sostenuto – острів відвертості, лірики. Велике полотно виростає із 1 теми. Красою розквітаючої природи, відчуттям молодості, щастя і душевного спокою дихає повна роздумів і мрій музика ІІ частини.

ІІІ частина – фінал твору, повертає до мужніх образів 1 частини і стверджує перемогу творчої сили, краси, кохання. Радісними дзвонами насичена його Г.П., П.П. – світла.

 Розробка – останній спалах боротьби. Реприза – апофеоз щастя і радості  життя.

В 1904 р. Рахманінову було присуджено за «Концерт для фортепіано з оркестром  №2» Глінкінську премію, запроваджену відомим меценатом. М.П.Беляєвим.

 

Питання для самоконтролю з теми:

1.       На які періоди поділяють творчість С.Рахманінова?

2.  Які образи домінують в творах першого, другого, третього періодів творчості композитора?

3.       Що Вам відомо про Рахманінова – піаніста, диригента?

4.    Який образ є домінуючим у творчості С.Разманінова? Наведіть приклади використання  Рахманіновим колокольного дзвону для створення цього образу.

5.       Охарактеризуйте Концерт для фортепіано з оркестром  №2» С.Рахманінова; проаналізуйте кожну частину твору.

 Прослухати твір, скориставшись посиланням:

 https://www.youtube.com/watch?v=sFf0u2VZ4xw

 

 

Завдання для студентів 2-А, Б, ВЕ курсу з «ІСТОРІЇ  МУЗИКИ» на червень 2021р.

 

ТЕМА   Імпресіонізм в музиці

 Імпресіонізм (від франц. «Impression» - враження) – художній напрям в мистецтві європейських країн, який з’явився у 70-і роки ХІХ ст., затвердившись спочатку у живописі,  на межі ХІХ-ХХст. він проник і в інші види мистецтва: музику, літературу, театр. Початок імпресіонізму поклала картина  Клода Моне «Враження. Схід сонця», виставлена у Парижі в 1874 році. При спогляданні на картину виникає відчуття очікування сонця, уся картина в особливих тонах: фарби від ніжно-рожевих до кремових. Критик Луї Леруа почав називати К.Моне і його послідовників (О.Ренуара, П.Сезана, Ван Гога, К.Піссаро. А.Сіслея, Е.Дега, П.Гогегена) імпресіоністами. Вони користувалися чистими фарбами, прозорими кольорами, заперечуючи чорний колір ( хоча пізні імпресіоністи доволі часто використовують чорний колір і дозволяють собі змішувати фарби). «Пуантилізм» - особливий від живопису, де все зображено крапками (Жорж Сьора, К.Піссаро). Живописці уміло пишуть повітря – мистецтво пленера. Враження від речей,а не їх показ – головна риса імпресіонізму. Центром зібрань митців-імпресіоністів був салон поета С.Мелярме, де поряд з письменниками, художниками знаходились і музиканти. Напрям  у живописі проіснував приблизно 10 років.

                Музичний імпресіонізм виник в кінці 80-х – на початку 90-х років ХІХст. Своє класичне вираження він знайшов у творчості Клода Дебюссі.

Головне в музичному імпресіонізмі – передача частіше радісних почуттів, перевага оптимізму, настроїв, що набувають значення символів, тонких психологічних нюансів, тяжіння до поетичної пейзажної програмності, до мініатюрних форм. Творчість композиторів-імпресіоністів багато в чому збагатила виразові засоби музики: ритми (хиткі та невловимі), сферу гармонії, що досягла великої краси та витонченості:

·         Барвистість ладо-гармонічних і тембрових засобів висувається на перший план: послаблюється значення мелодії, виростає роль ладо-гармонічної мови, характерне звернення до старовинних ладів народної музики (пентатоніки, дорійського, фрігійського, міксолідійського, а також до цілотонового звукоряду);

·         ускладнення акордових комплексів, рух паралельними акордами (секстакордами, септакордами, нонакордами і т.д.),співставлення декількох тонічних тризвуків або їх обернень в далеких тональностях, довге «балансування» між двома далекими тональностями та ін.

·         виростає роль оркестрового стилю, в оркестровці переважають чисті фарби.

                Імпресіоністичні риси музики К. Дебюссі, М. Равеля, Ф.Шміта, Ж. Роже-Дюкаса та інших французьких композиторів проявляються в тяжінні до поетични-натхненного пейзажу: краси моря, неба, лісу (Н:«Ноктюрни»К. Дебюссі, «Гра води» М.Равеля та ін.). Особливу свіжість музиці імпресіоністів надавало їхнє часте звертання до пісенно–танцювальних жанрів, а також до елементів музичної мови Іспанії й народів Сходу.

 Огляд творчості композиторів–імпресіоністів

 Клод Ашиль Дебюссі (1862-1918)  є одним із найвизначніших представників імпресіонізму в музиці, образний світ музики якого близький до образів природи, вирізняється тонкістю і тремтливістю емоцій. Він першим зруйнував норми традиційної гармонії, використовуючи колористичні комплекси:

·          широко використовує лади народної музики, цілотонову гаму;(улюблений лад – пентатоніка);

·          гармонія тонка, звуковими плямами, характерний рух паралельними акордами: тризвуками, септакордами, нонакордами, є акорди секундової, квартової будови; часто використовує політональність - одночасне звучання акордів різних тональностей;

·         мелодія може раптово виникати і так само розчинятися; Дебюссі уникає хроматизмів, альтерацій – це додає музичній тканині ажурності;

·         оркестр Дебюссі дуже прозорий, часто використовує сурдини, основна група – струнні і дерев’яні духові, використовує divisi, уникає  tutti, динаміка від  p  до mf.

Зміст творів К.Дебюссі – фіксація швидких вражень, передача витончених відтінків настроїв людини і оточуючої природи. Назви його фортепіанних п’єс також витончені: «Затонулий собор», «Сади під дощем», «Дівчина з волоссям кольору льону», «Вітрила, «Хмари», «Тераса, освітлена місячним світлом», «Що чув західний вітер», «Кроки на снігу», «Звуки й аромати у вечірньому повітрі майорять» - асоціюються з миттєвими «враженнями» від картин його знаменитих сучасників.

                Великою і багатогранною є його творча спадщина: створив новий оперний напрямок – імпресіоністична музична драма («Пелеас і Мелізанда»), відкрив перспективи симфонічної музики (поеми «Море», «Фавн»), заснував новий фортепіанний стиль (особливо вражає педалізація – дуже широке застосування напівпедалі), який найповніше проявився в циклі «24 прелюдії для фортепіано.

                У своїх вокальних мініатюрах Дебюссі постає співцем природи. На вірші свого улюбленого поета Верлена він створив вокальні твори «Мандолина», «Місячне сяйво», «В тиші» та ін..

                Серед симфонічних творів виділяються : живописний триптих  «Ноктюрни» (1. «Хмари», 2.«Святкування», 3. «Сирени»), симфонічна замальовка «Море», симфонічна сюїта «Іберія».

                Опера «Пелеас і Мелізанда» - одна із кращих опер світового оперного мистецтва, її називають своєрідним маніфестом імпресіонізму. В основі опери  - драма Метерлінка (теоретика символізму, автора «Синього птаху»). Це історія кохання Пелеаса і Мелізанди. Юнак Пелеас закохався у дружину свого брата Голо – золотоволосу Мелізанду. Закохані невзмозі приховувати свою таємницю. В пориві ревнощів Голо убиває брата, помирає  Мелізанда, останні її слова  свідчать про кохання до Пелеаса. Сюжет де в чому перегукується із «Ромео і Джульєтою» В.Шекспіра, але у драмі Метерлінка домінує поетика символізма: із символічним значенням деяких слів, образів  природи. Основна думка твору – неминучість втрат перед сиою фатума (рока)

                Протягом свого життя К.Дебюссі поєднував композиторську творчість із діяльністю музичного критика, піаніста та викладача в родині Н.Ф.фон Мекк.

 

Завдання:  Прослухати «Ноктюрни» К.Дебюссі, скориставшись посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=6gYZNbbkfus

https://www.youtube.com/watch?v=3w9-bGd5SBA  («Сирени»)

 

 

Моріс Равель (1875-1937) – представник французького музичного імпресіонізму, неперевершений майстер оркестрового письма. Він продовжив і розвинув творчі пошуки Дебюссі в галузі імпресіоністичного звукопису, колористичної гармонії, оркестровки та екзотичної ритміки. Основа його музики – народна пісня і танець  (французький, іспанський).

Хоча багато критиків  уважають, що Равель зазнав великого впливу Клода Дебюссі, сам композитор називав себе послідовником Куперена і В. А. Моцарта, чиї композиції є більш класичними за структурою. Водночас і Дебюссі, і Равеля причисляють до представників імпресіоністичного напряму.. Равель також сприйняв впливи різних музичних течій від американського джазу до фольклору Європи і Азії.

Народився 7 березня 1875 в м.Сібурі, недалеко від кордону з Іспанією. Мати композитора, Марі Делюар баскійського походження; батько, Жозеф Равель — швейцарський інженер і бізнес-магнат. Сім'я переїхала до Парижа, у 1882р. Моріс почав брати уроки з фортепіано в А. Гізу, а в 1887 — гармонії у Ш. Рене. Два роки Равель навчався в підготовчому класі Паризької консерваторії, до якої вступив у 1889 році. До цього періоду належить перший широко відомий твір композитора — Фортепіанна Павана на смерть інфанти (Pavane pour une infante défunte). До консерваторських років належать такі відомі твори як «Гра води» та «Струнний квартет фа мажор».

У консерваторії Равель затоваришував із іспанським піаністом Р. Віньєсом, що став першим виконавцем творів композитора. Протягом наступних років, Равель давав концерти як піаніст та диригент, виконував переважно свої твори (у 1920-х рр. здійснив концертне турне країнами Європи й Північної Америки), виступав із музично-критичними статтями. Під час 1-й світової війни (1914—1918) пішов добровольцем у армію. Війна спричинила драматичні твори Равеля, в тому числі фортепіанний концерт для лівиці, написаний на прохання австрійського піаніста П. Вітгенштейна, що втратив на фронті правицю; загиблим друзям він присвятив фортепіанну сюїту «Гробниця Куперена» (1917).

У 1928 р.Равель здійснив тріумфальне гастрольне турне в США. В 1932 році гастролював разом із Маргаритою Лонґ.

У 1932 році Моріс Равель потрапив у автокатастрофу, що серйозно підірвало його здоров'я. В останні роки життя, через важку прогресуючу хворобу (пухлина мозку) Равель припинив творчу діяльність. У 1937 Равелю здійснили складну нейрохірургічну операцію, яка мала відновити його сили, однак операція пройшла невдало і невдовзі композитор помер. Похований на цвинтарі  паризького передмістя Леваллуа-Перре.

Риси стилю

Равель продовжив і розвинув пошуки Дебюссі в царині імпресіоністичного звукопису, колористичної гармонії та оркеструваня й екзотичної ритміки. Водночас у певних творах проявилися неокласичні тенденції.

Равель дотримувався класичних традицій формотворення, в його мелодіях — переважно традиційні структури, наприклад, тричастинна. Музика Равеля є новаторською. Гармонічній мові Равеля властиве використання натуральних ладів, зокрема міксолідійського замість звичайного мажору та натурального мінору замість гармонічного. У результаті, Равель уникає ввідних тонів. Часто зустрічаються також і дорійський та фрігійський  лади. Разом із тим, Равель використовує складні гармонії та модуляції. Його твори рясніють нонакордами та ундецимакордами. Хоча Равеля нерідко розглядають як імпресіоніста, його доробок виходить за рамки напряму. Наприклад, фортепіанний концерт соль мажор має джазові елементи в Першій і Третій частинах, «Цигани» для скрипки й фортепіано нагадують віртуозний стиль Паганіні і Ліста , ряд коротких п'єс написано в манері Гайдна і Форе.

Равель часто черпав натхнення в танцювальних жанрах різних епох. У його творчості представлені такі танці як менует, вальс, рігодон, форлана, чардаш, болеро, хабанера.

Равель є автором 85 творів:  Опер  «Іспанська година», «Дитя і чари», белетів: «Дафніс і Хлоя»,«Вальс», «Болеро», творів для оркестру «Шехеразада», «Іспанська рапсодія»; для фортепіано з оркестром «Концерт для лівиці ре мажор», «Концерт соль мажор»; твори для фортепіано, серед яких «Гра води», «Гробниця Куперена», «Матінка гуска», камерно-інструментальні, вокальні твори  та ін..    

«Болеро»

Моріс Равель знаходився на гастролях у США. Незадовго до від’їзду композитор зустрівся з відомою солісткою російського балету Ідою Рубінштейн, яка замовила Равелю написати танцювальний твір, в якому б вона могла б виконати соло.

М.Равель дуже швидко написав цей твір. Прем’єра відбулася на сцені найвідомішого театру Франції і світу Гранд-Опера в листопаді 1928 року і мала великий успіх серед публіки. Головну партію, як і планувалось, виконувала Іда Рубінштейн у циганському вбранні. Сцена відображала таверну, у якій на столі Іда виконувала танець.

Побудова твору така: звучить тема і ланцюжок суворих варіацій(18), в яких зберігається не тільки мелодія, але і ритм, проте змінюється динаміка.  Основна тема дуже цікава, її жанрова основа має іспанські витоки (це синтез двох розповсюджених в Іспанії танців: болеро і сорсіко), у ній безліч синкоп і оспівувань, один мотив якби випливає  із другого, акценти припадають на різні долі такту, протягом усього твору вона звучить на незмінному ритмічному фоні партії 2 малих барабанів (в середньому ритм повторюється приблизно 170 раз). Поступово млісний танець однієї танцівниці перетворюється на тисячну ходу. У кульмінації відбувається різкий перехід із До-мажора у Мі-мажор і знову відбувається повернення у До-мажор що сприймається як різкий спалах світла. Твір магічно діє на слухача, зачаровує своїми ритмами та динамікою.. Сам композитор не розраховував на популярність твору.

Болеро в кінематографі:

Музика «Болеро» у всіх на слуху, часто використовується у кінофільмах: Десятка (1979); Майстер і Маргарита (1994); Жарти в сторону (1995); Дорога в рай (1997); Зближення (2000); Крутий хлопець (2002); База «Клейтон» (2003); Магія місячного світла (2014); Фотограф (2015);Едді «Орел» (2016)

 Завдання:  Прослухати «Болеро» М. Равеля, скориставшись посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=LBDX62WEoB0